Склад творів

  Справжню літературну славу Євгeнові Гребінці принесли його байки. В Україні вже існувала певна байкарська традиція, адже байка -  це витвір поетичної уяви народу. Байка широко побутувала в XVII- ХVIII століттях. Приклади байок наводилися в курсі риторики, а також включалися до перекладних збірників. Тоді тільки визначалися шляхи розвитку нової української літератури і точилася запекла боротьба за розширення її тематичного й жанрового різноманіття. До жанру байки зверталися Григорій Сковорода, Левко Боровиковський, lван Котляревський, Петро Гулак-Артемовський та інші видатні митці.    У своїй творчості Гребінка-байкар наслідував кращі літературні і фольклорні зразки, використовуючи чималий досвід своїх попередників. Автор виглядає надзвичайно самостійним, відображуючи світогляд українського селянина, а також надаючи своїм байкам національного колориту Своїм корінням байки Євгена Гребінки сягaють у народну творчість, де знайшли вираження одвічні прагнення, сподів...

  Треба сказати, що війна - це явище жахливе й руйнівне. Війна приносить страждання мільйонам людей, цілим країнам, бо позбавляє людей життя. Мені здається, що діти, які народжувалися під час війни, були позбавлені дитинства. Адже їм приходилося  піклуватися про своє життя, про своїх менших братиків та сестричок,допомагати батькам.   Саме в такій ситуації опинився головний герой оповідання «Первінка». Хлопчик розуміє усю відповідальність, яка покладена на нього, коли він йде у місто купувати корову. Він знає, що вдома його чекає хвора мати та голодні братики та сестрички. Автор описyє, як хлопчик ішов вночі додому, як піклувався про Первінку і боявся загубити її. Він розумів, що Первінка зможе нагодувати його сім'ю молоком і це було для хлопця найголовніше. З цим же наміром хлопець шукає на полі зернятка пшениці у мишачих схованках. Йому приходить ідея зварити щaвель i він пропонyє це матері.    У  творі автор змалював дитину, яка подорослішала через ...

  Сім'я - це, напевно, найдорожче у житті кожної людини. Без сім'ї ми ніщо у цьому світі. Але сім'ї, як і люди бувають різні. Є благополучні сім'ї, в домі у яких завжди пану мир і злагода. Але є й такі, які часто сваряться, не поважають один одного.   У повісті "Кайдашева сім'я" І. Нечуй-Левицький дуже гарно описав нам сім'ю в якій панують сварки. Молоді сім'ї, живучи разом з батьками, постійно сваряться і не можуть знайти спільну мову. Стара Кайдашиха вважає Мотрю суперницею і хоче бути диною господинею в своєму домі. Мотря, зі своїм норовливим характером, не поступається свекрусі. Саме це суперництво було початком всіх сварок і суперечок у сім'ї. Але на цьому хні біди не скінчились. Поділивши будинок сім'ї захотіли поділити й город. Вони ніяк не змогли досягти спільно думки і через це стали ворогами. Брат згоден був вбити рідного брата через якусь там землю. Ніхто не хотів поступатись і саме ця впертість погубила їхню сім'ю.   У на...

  Україно! Якою сумною й трагічною була твоя доля!  Єдина світі країна, народ якої тривалий час був позбавлений власної історії, не мав своєї держави. Хто тільки не топтaв Україну! Віддавали її на поталу і Литві, і Польщі, і Австрії, і Московщині. Віками терзали співучу душу України, виймали з неї серце, забороняли писати і розмовляти рідною мовою. Кидали до в'язниць наймудріших синів і дочок. Серед них був i наш Великий Кобзар -Тарас Шевченко. За Україну, за її волю десять років карався він на засланні, але не каявся.    У поезіях Т. Г. Шевченка наша мова запалала гнівним вогнем, заicкрилась безліччю барв. Важко визначити, коли Шевченко був потрібніший рідному народові: чи в ті жaхливі часи, коли він був поневолений,чи сьогодні, коли Україна духовно відроджується.    Шевченко закликає нас вчитися чужому, але не цуратися свого. Люди не обирають батьківщину, як діти не обирають матір. Ми повинні бути справжніми патріотами, служити батьківщині, дбати пр...

  Видатний український письменник Панас Мирний у романі  "Хіба ревуть воли, як ясла повні?", змальовуючи історію села Піски, витворив майже столітню історію усього українського селянства.   Роман "Хіба ревуть воли, як ясла повні?" був написаний у 1875 році. Роман створювався на основі реально особи. Одного разу Панас Мирний подорожував із Полтави до Гадяча і спостерігав за життям бідних і багатих селян. Він зустрів просто бідного селянина Василя Гнидку. Він був бідним, але щасливим бо займався шиттям чобіт. Але у його житті стався  переломний момент і він став на слизьку дорогу. Саме Василь Гнидка став прототипом Чяпки Варениченка.   Головний герой роману - Чіпка Варениченко, сирота із бідно сім'ї. Дитинство його минуло у злиднях і холоді. Чіпка жив з матір'ю, яка тяжкою працею заробляла на життя, і бабою Оришкою, яку Чіпка любив більше за маму. Ще в ранньому дитинстві познайомився з бідою і людською несправедливістю. Але не все було так погано. Громада ...

  "Причинна" -  це перший твір, написаний найвідомішим i найталановитішим українським поетом Т. Шевченком. Балада написана в романтичному дусі, що виразилося у змалюванні незвичайних обставин, в яких відбувалася дія, і y незвичайностi самої .     Темної, вітряної ночі з ріки виходять "нехрещені" погрітися під місячним промінням, потанцювати, пожартувати. За народними повір'ями, незаконні малі дітки, яких, тільки-но народжених і нехрещених, матері втопили в Дніпрі, перетворювалися на русалок. Вони були небезпечними для звичайних людей, бо, бажаючи помститися, могли залоскотати до смерті будь-якого випадкового перехожого. Тому селяни боялися підходити до ріки вночі.   Образи русалок та опис їхніх гулянь є фантастичними. Шевченко, вирісши в селі, добре знав усі українські повір'я і використав їх, щоб фантастичну,  незвичайну ситуацію.    Саме такої глухої ночі хтось блукав над Дніпром. Це була дівчина, яку покинув козак, поїхавши на війн...

  П'єса «Наталка Полтавка» написана Котляревським дуже реалістично, її герої -  звичайні селяни, хлопці та дівчата, бідні, прості. Але почуття їх і характери багаті й глибокі. Автор тепло, з любов'ю та глибоким знанням народних характерів малює образи Наталки, Петра, Миколи.    Головна героїня п'єси - бідна селянська дівчина Наталка, дочка вдови Горпини Терпилихи. Поетична, світла, благородна постать цієї дівчини змальована з великим співчуттям до гіркої жіночої долі, яка повністю залежить від чоловіка.    Наталка - працьовита, вірна, розумна. З повагою ставиться вона до матері, до старших, та не поступається ні своїм коханням, ні своєю гідністю. Вона не може не виконати волі матері, яка бажає доньці щастя, звичайно, у своєму розумінні. Та зрадити своє кохання Наталка теж не може.   Мати - стара Горпина Терпилиха - мріє про те,  щоб доньку не спіткала така лихa доля, як її. Але вона  не бачить інших шляхів до щастя, ніж шлюб з багатим...

  Під час свого першого ув'язнення у львівській тюрмі І.Я. Франко написав вірш «Товаришам із торми", в  якому відбилися його мрії про щасливе майбутнє  Батьківщини. Це один із кращих прикладів громадсько-політичної лірики поета.    B цьомy вірші I.Франко засуджуe світ пригнічення, в якому живуть люди, закликає їх прагнути до нового щасливого життя:  Через хвилі нещасть і неволі...  Попливем до країни святої, Де братерство, і згода, й любов...   «Наша ціль -  людське щастя і воля», - звертається поет до однодумців. Але вибороти нове життя буде непросто. Щоб досягти його, треба обминути «бурі, пересуди, обмови», «хвилі мутні та бурхливі», треба твердо нам в бою стояти:  Не лякаться, що впав перший ряд,  Хоч по трупах наперед ступати,  Ні на крок не вертатися взад.   І.Франко впевнений, що перемога близько, адже це війна "чоловіцтва  зі звірством», «се поборює воля неволю». "Ожиємо, брати, ожиєм!" -...

  Ні! Я жива! Я буду вічно жити! Я в серці маю те, що не вмирає. Л.Українка.    У моє життя Леся Українка увійшла своєю ніжною, лагідною і пристрасною "Колисковою". Так і стоїть в уяві мати, що, захоплена красою місячної ночі, одночасно думає над тим, яке чорне, гірке життя людини. 1 що в цьому житті не треба коритися, "долі хилитися", що життя — це постійна боротьба. А в старших класах ми ознайомлювалися з творчістю Л.Українки детальніше, і переді мною постала фізично квола, але така сильна духовно і мужня жінка, яка кинула виклик темній ночі самодержавного ладу. І зазвучало її горде слово: Так! Я буду крізь сльози сміятись, Серед лиха співати пісні... Я забувала про хворобливий стан поетеси, коли читала її бойові, сповнені віри в краще майбутнє поезії-заклики. Українською Жанною д'Арк залишилася вона у моїй пам'яті, а її твори вчать мене бути чесною і безкомпромісною, вміти переборювати життєві незгоди, домагатися своєї мети. Багата, різноманітна тематик...

А вербички шумлять низькі Заколишуть мене в снах Тут тече потічок близько, Видко воду аж до дна.   Сковорода начебто кличе читачів поєднатися з природою, відкриваючи всі її чари та красу. Далеко не всі люди тих часів могли так поетично, благородно і чуттєво описати батьківщину, як робив це відомий філософ. Я вважаю, що саме щирість є найпомітнішою у поезіях автора і кидається в очі читачеві.   Окрім цього, Сковорода приділяє багато уваги оспівуванню чистоти душі та серця, совісті та мудрості людини, її віри в Бога. Адже саме ці чесноти, на мою думку, і є найбільшим захистом і багатством для неї: Непорочність – ось тобі броня, а невинність – крем’яна стіна.   Якщо особа є віруючою та справедливою, все в неї йде спокійно та добре, бо Всевишній допомагає їй, і те, чого хоче та людина завжди виходить саме через її віру у краще. На відміну від чесної особистості, у злодія, нероби чи хитре ця стається навпаки, бо він намагається добитися своєї цілі поганим шляхом. В де...

  Рання творчiсть Т. Шевченка має виразний романтичний характер. Починав поет з традицiйного романтичного жанру - балади, подавши такий ii зразок, як "Причинна". Поет звертається в нiй до нацiонального свiту, зображуючи побутовi та етнографiчнi особливостi, повiр'я, образи-символи, що творять збiрний образ Украiни ("червона калина", "зелений явiр", "зелена дiброва", "понад Днiпром високi могили", "верби високi"). Тарас Шевченко звертає увагу на найiстотнiше в образi своєi землi та духовному єствi украiнського народу. Днiпро як велична рiчка Украiни i пiсня як одна з ii найбiльших духовних святинь - це тi образи-символи, що є чи не найважливiшими в баладi "Причинна", якi органiзовують ii в єдине цiле. У основi сюжету лежать народнопоетичнi перекази про перетворення дiвчини на причинну, бо "так ворожка поробила". Почуття дiвчини до парубка сильне i яскраве, а бiль вiд розлуки з ним усепроймаючий. Конфлiк...

  Степан Васильченко, письменник і учитель, любив дітей і присвятив їм чимало щирих і правдивих творів, у яких подав цілу галерею дитячих образів.    Вболіваючи за долю малечі з народу, Васильченко вважав, проте, за неприродне малювати їхнє життя одними сумними фарбами... Не слід навмисне гасити бадьорість, життєздатність, радість життя...    Діти - герої Васильченкових оповідань - жваві, дотепні, сповнені енергії, кмітливі, допитливі. Життя бідняцьких дітей - безхлібне й невеселе, від недоїдання вони худі, аж світяться, стають сумними й зажуреними, але досить їм ласкаве слово сказати, приголубити, і вони щиро, по-дитячому втішаються. Та це лише початок шляху, на якому їх чекатимуть розчарування, зіткнення з соціальною кривдою і боротьба за людську гідність. Дитячий світ маленьких героїв, немов крапля чистої джерельної води, вбирає в себе і віддзеркалює промені сонця і хмари життєві.    Дівчина Устина ("Волошки") з любов'ю збирає букет ніжних польо...

  Відомий український поет-сатирик Степан Олійник з повним правом вважається гідним послідовником вітчизняних корифеїв сатири Івана Котляревського, Степана Руданського та Остапа Вишні. Він не міг пройти осторонь тих явищ, які потребували сатиричного викриття, висміювання вад суспільного життя та окремих людей, негативних типів. Свої удари поет спрямовує проти утриманців, ледарів, хапуг, кар'єристів, хабарників, бюрократів, міщан у побуті та громадських взаєминах.    Коли читаєш жартівливі мініатюри, гуморески, фейлетони, памфлети, здається, немов усе відбувається на твоїх очах. Ти смієшся й глузуєш разом з автором над героєм або кумедною ситуацією, обурюєшся і обов'язково потім зробиш висновок для себе. Гадаю, саме у цьому - сила і найважливіше значення благородного гніву сатири С. Олійника.    З усієї творчої спадщини поета-гумориста мені найбільше подобаються його вірші для дітей та байки. Скільки знайомих облич я побачив на сторінках його "дитячої" поезії!...

Серед усiх видiв українського фольклору найважливiше i найпочеснiше мiсце належить пiсеннiй творчостi. Обрядовi пiснi, думи, iсторичнi пiснi, балади, лiричнi пiснi, частушки - такi основнi її види. Народнi пiснi володiють чудовою здатнiстю полонити людськi серця, пiдносити настрiй, окрилювати бажання, надихати у працi, овiювати, тамувати душевнi болi, множити сили у боротьбi. До пiснi звертаються за найрiзноманiтнiших життєвих ситуацiй. У нiй повсякчас можна почути рiдний серцю голос Батькiвщини, вловити вiдлуння своїх найiнтимнiших почуттiв та затаєних думок, золотий промiнь надiї, слово мудрої поради i тихої ласки. Тим-то трударi гаряче люблять свою пiсеннiсть, пишаються нею перед свiтом:    Гей плину я до Днiпра i так си думаю:    Нема кращих спiваночок, як у нашiм краю. Пройнята любов'ю до рiдної землi, пiсня опоетизувала не тiльки людину, а й природу краю: "Лугом iду, коня веду...", "Цвiте терен, цвiте терен, цвiте й опадає", "Мiсяцю-королю, св...

Що таке кохання і що таке справжнє кохання? А що таке закоханість? Спробуємо відповісти на ці питання, спираючись на баладу Т. Г. Шевченка "Тополя". Нагадаємо її короткий зміст: дівчина покохала козака, якийсь час з ним зустрічалася. Далі він її залишив, обіцяв повернутися. Минуло кілька років, а дівчина все чекає. Мати збирається її видавати за іншого. Дівчина йде до ворожки, та дає їй зілля. Дівчина випиває його і обертається на тополю. Спробуємо знайти в цьому нехитрому сюжеті кохання, красу і вірність.        Почнемо спочатку. Дівчина зустрічається з козаченьком. Ось як це показує Шевченко:                           Стануть собі, обіймуться -                          Співа соловейко;   ...

  Жанрова різноманітність літературної спадщини Тараса Шевченка досить широка. Писав він поеми й повісті, п'єси й поезії. Та першим твором, що дійшов до нас, була балада "Причинна".        Балада - це невеликий ліро-епічний твір із драматично напруженим сюжетом, у якому наявні елементи фантастики. Для більшості балад Шевченка характерний трагічний кінець. У творі "Причинна" зустрічаємо й картини бурхливої природи, й загадкові події, і смерть героя, й різкі контрасти. Шевченкова "Причинна" має багато спільного з баладами інших авторів, однак за ідейним спрямуванням, поетичною майстерністю і образною системою вона є оригінальною, новаторською. Окремі частини балади - картини природи й ліричні відступи, мають самостійне значення. Для них властива поетичність, глибока схвильованість, ліризм. Досягається це емоційною розповіддю про життя героїв. Автор співчуває їм, переживає разом з ними:           ...

  Коли я читав повість А. Я. Чайковського "За сестрою", мені здавалося, що переді мною постав герой-богатир з раніше читаних українських дум. Хоч Павлусю було лише п'ятнадцять років, але він часто потрапляє, а потім вибирається із ситуацій, з яких йому, здавалося б, вибратися не під силу. Я розумію, що автор явно перебільшує фізичні можливості свого героя, але, певно, він намагався довести нам, сьогоднішнім, що такі молоді герої - окраса історії України! І ми вже не помічаємо цього перебільшення, бо образ Павлуся захоплює нас, викликає особливу симпатію; його хочеться наслідувати і буди на нього схожим.    Ось Павлусь вирушає в далекі й небезпечні мандри на пошуки сестри, яку щиро любив. Ні лихі часи, ні повна невідомість не зупиняють юного героя, бо його надихають рішучість і сміливість старших співвітчизників-запорожців. Він намагається насамперед собі довести, що гідний їх, вірних захисників нашої землі від татарських набігів.    А. Чайковський не ідеалізу...

Коли живеш у сім'ї, коли у тебе є і матуся і тато, коли з першого дня життя тебе огортають щоденно любов і турбота рідних людей, то цей родинний затишок, це щастя стає звичним і навіть непомітним-Але ось я прочитав вірш Т. Г. Шевченка "Мені тринадцятий минало" - і моя душа озвалася таким хвилюванням, таким болем, такими ніжними й вдячними почуттями до рідних, що й не вимовить словами! Яким же різним є поняття щастя, "раю" для мене і для тринадцятирічного героя вірша!        Для його відкритої душі цей "рай" - скрізь! І Господнє небо, і сяюче сонце, і село, і веселе ягня - це те, від чого на серці хлопчика "так любо, любо стало, неначе в Бога". Ми бачимо, що душа його налаштована на добро, яке відлунює у словах молитви: "Тоді так приязно молилось..." Це - світ душі Тараса-хлопчика, малого сироти.        Та є ще дійсність, у якій               ...

Ми вкупочці колись росли, Маленькими собі любились, А матері на нас дивились Та говорили, що колись Одружимо їх. Так писав Шевченко вже на засланні в далекому, дикому Косаралі, пригадуючи з далекого дитинства свою дружбу з одноліткою Оксаною. Мати поета померла, коли йому пішов десятий рік, а вона, як ми бачимо, була ще свідком початку дружби сина з сусідською дочкою Осиротіле, "обідране, трохи не голе", вбоге дитя часто переживало тяжкі хвилини: почуття безпритульності, сирітства охоплювало майбутнього великого поета, і лише зустрічі з коханою подругою були для нього хвилинами розради: ...бувало, щасливий, Як побачить диво - твою красоту. І один з таких яскравих моментів він одного разу, як найдорожчий спогад, відтворив у своєму вірші: Мені тринадцятий минало. Я пас ягнята за селом Світло й радісно було на душі у тринадцятилітнього пастушка, було любо, "неначе в Бога ": Господнє небо, і село, Ягня, здається, веселилось! І сонце гріло, не пекло! Та в...

  З апорозька Січ була колискою українського козацтва. Це місце овіяне подвигами, славою, оповите таємницею.   Відомо, що козаків-січовиків називали «святими лицарями». Адже вони мужньо боронили рідну землю від завойовників. Тоді на Україну насувалися полчища турецько-татарських загарбників, які палили міста і села, вбивали людей та забирали їх у неволю. Польська шляхта теж поневолювала українців. Нікому було захистити Україну, і тоді кращі сини її об'єдналися проти катів. Козаки були сповнені ненависті до загарбників, не боялися смерті, вірили в перемогу.   Багато січовиків зазнали страшних катувань у турецькому полоні. Гинули, але не просили помилування. За це український народ оспівував їх у думах, піснях та легендах. Звичайно, в основу творів були покладені реальні події та вчинки козаків. Та все ж народ наділяв своїх улюбленців надзвичайними рисами, силою, хитрощами та вмінням, як до казкових героїв.   Із глибини століть дійшла до нас «Дума про козака Голоту». ...