Зображення покріпачення України в романі Панаса Мирного "Хіба ревуть воли, як ясла повні?"

  Видатний український письменник Панас Мирний у романі  "Хіба ревуть воли, як ясла повні?", змальовуючи історію села Піски, витворив майже столітню історію усього українського селянства.

  Роман "Хіба ревуть воли, як ясла повні?" був написаний у 1875 році. Роман створювався на основі реально особи. Одного разу Панас Мирний подорожував із Полтави до Гадяча і спостерігав за життям бідних і багатих селян. Він зустрів просто бідного селянина Василя Гнидку. Він був бідним, але щасливим бо займався шиттям чобіт. Але у його житті стався  переломний момент і він став на слизьку дорогу. Саме Василь Гнидка став прототипом Чяпки Варениченка.

  Головний герой роману - Чіпка Варениченко, сирота із бідно сім'ї. Дитинство його минуло у злиднях і холоді. Чіпка жив з матір'ю, яка тяжкою працею заробляла на життя, і бабою Оришкою, яку Чіпка любив більше за маму. Ще в ранньому дитинстві познайомився з бідою і людською несправедливістю. Але не все було так погано. Громада присудила Чіпкові землю. Чіпка став справжнім господарем. Він познайомився на полі з дівчиною, яка здалась йому польовою царівною.

  Це випадкове знайомство на полі змінило Чіпчине життя. Він почав постійно думати про цю загадкову дівчину. Описуючи першу зустріч Чіпки з Галею, автор не шкоду яскравих і приємних фарб для змалювання цієї доброї, вродливої дівчини. Галя з дитинства зростала вдостатку, бо була "розбишацькою дочкою". Вона покохала Чіпку і стала його дружиною. Образом Галі автор ніби переконує читача, що над злом можна піднятись, якщо керуєш законами моралі. Щиро люблячи Чіпку, вона намагається боротись за нього, заклика жити правдою.

  Письменник доповнив роман образами "людей соціального дна". Такими є  люди, які втратили усі моральні якості і стали бездушними п'яницями, розбишаками і злодіями. Таким людям не потрібна оселя і сім'я, їм  достатньо якого-небудь  даху над головою і пляшку горілки. На горілку вони заробляють крадіжками або чекають нагоди, коли хтось пригостить випивкою у шинку. У творі таких людей уособлюють образи Матні, Лушні і Пацюка. Саме вони затягнули Чіпку на слизьку дорогу.

  Мотря - одна з найтрагічніших постатей в українській літературі. Її материнство було дуже важким. Не знала вона щастя дівкою, не знала жінкою, не судилось зазнати його й матір'ю. Чоловік її виявився "двужоном" і покинув  вагітною. дину надію Мотря покладала на свого сина Чіпку. Але материне щастя було примарним.

  Були часи коли Піски були вільними. Але не минуло їх лихо, як і всю Україну. Село дісталось Польському пану. Скільки люди не бунтували, але нічого з цим зробити не змогли. Піщани змирились з важкою долею і пішли у кріпацтво. Згодом, від безвихідно ситуації, люди почали пиячити і розлінились. Неволя задурманила людям голови. Село зубожіло.

  Пани-кріпосники були не хазяїнами, а хижими експлуататорами. Вони не дбали про землю і про людей, які  обробляють. Вони безжально ламали долі простих селян, і їм не залишалось більше нічого крім крадіжок. Це все чудово описав Панас Мирний на прикладі долі Чіпки Варениченка.