Склад творів

  Роман I. О. Гончарова "Обломов" -  класика російської літератури. У цьому творі перед нами постають два образи кохання. Перший - кохання Обломова й Ольги, другий - Штольца й Ольги. Які ж вони різні! Перше почуття - не встигнувши розквіт - відразу зів'яло, друге - розквітає поступово, але, розквітнувши і зміцнівши,довго зберігає усю свіжість молодості.   Кохання Обломова й Ольги швидко в'яне. Можливо, у цьому винуваті вони обидва, але, швидше за все, усю вину можна покласти на Обломова. Його ліньки  і неробство і були причиною розриву. Та й сама Ольга не стільки кохала, скільки хотілa кохати свого невдачливого нареченого, нав'язуючи йому роль, противну для нього. Недосвідчена у справах кохання, Ольга з усiєю силою молодості віддалася цьому новому для неї почуттю, не розуміючи, що Обломову, із його вічними страхами і лінощами, її кохання не дуже й потрібне.   По-іншому розвивались стосунки Штольца з Ольгою. Як людині діяльній і практичній, Штольцу нікол...

   Напевно, кожен з нас розуміє, що без моралі жити не можна. Але чомусь багато людей її порушує.Ситуації бувають різні, але чи у всіх можна порушувати правила моралі?   Прочитавши твір Достоєвського "Злочин і кара" я зрозуміла, що головний герой твору порушив одне з найважливіших правил моралі. Родіон вбив стару жінку. Вбивство завжди негативно сприймалось людьми. Усі ненавидять і призирають вбивць. Вбивство - це найгірший злочин проти Бога. Бог дав людині життя і тільки він має право його забрати.   Можливо, Родіон почав вважати себе Богом, що зважився відібрати чуже життя. Ні, він просто хотів довести сам собі, що він здатний це зробити. Ще задовго до вбивства Раскольников написав статтю "Про злочин", де коротко викладав свою теорію, яка полягає в тому, що всі люди діляться на два типи: "тремтячі створіння", які можуть лише підкорятись комусь і "надлюди", які рухають цей світ вперед. Відповідно до своєї теорії Роскольников уявив себе "...

  Ф. М. Достоєвський жив i творив в епоху, коли в країні зростало невдоволення порядками, що існували. Письменник показав у своїх творах людей, які намагалися протистояти проти зла, що царювало. Такий і Родіон  Роскольников - головний герой роману «Злочин і покарання», роману про Росію середини XIX століття, про мешканців її столиці, що загинули i гинуть, і  про самий Петербург.    На початку роману в цьому місті, y спекотний липневий день, ми зустрічаємо молоду людину, що бреде в тузі; як потім з'ясовується, то був студент Родіон Раскольников. «Давним-давно як зародилася в ньому вся ця теперішня туга, наростала, накопичувалась, і останнім часом дозріла і сконцентрувалася, прийнявши форму жахливого, дикого і фантастичного запитання, яке замучило його серце і розум, невідхильно вимагаючи дозволу». Що ж це за питання, що так замучило Раскольникова?   Вже  з  перших сторінок pоману ми дізнаємося, що ця людина "покусилася на якусь cправу, що місяць...

  Аналізуючи різних літературних героїв,завжди можна дати їм якусь оцінку з точки зору їх загальних життєвих досягнень. Головного героя роману Стендаля "Червоне і чорне" теж можна добре проаналізувати. І щоб зрозуміти чи є шлях Жульєна шляхом злету, чи падіння, нам потрібно зрозуміти усе його життя до найменшої дрібниці.   Для початку опишемо самого Жульєна. Він був талановитим і розумним від самого народження, і хоч його не любили рідні, він знайшов цю любов і турботу у зовсім чужому домі. Жульєн з дитинства прагнув домогтися успіху і через це з нього часто всі знущались. Хлопець любив читати книги і тому його взяли вчителем до сім'ї мера міста. Саме там він знайшов те, чого йому не вистачало усе життя. Жульєн вперше закохався. Жульєн часто завойовував симпатію інших і через це люди довіряли йому. Хоч він і був бідняком, але його брали на роботу найбагатші люди.   Через те, що він був таким розумним у нього часто закохувались жінки. Це принесло йому багато приємних мо...

  Час летить швидко,немов секундна стрілка на годиннику, ось уже і 1947 рік . Недавно закінчилася Друга світова війна, але спогади про неї ще надто живі спогади про «коричневу чуму» - фашизм. Але чому тоді не було просто написати роман про війну, про її жертви? Навіщо така алегорія? Але роман Камю навіть глибший, ніж роман про «коричневу чуму». Чума - це не тільки жорстокість. Чума - це бездуховність, це безглуздість, це сліпий фанатизм. І найстрашніше те, що вона заразна. Будь-яка людина, що стосується її, відчуває її дихання, просто наближається до неї, ризикує заразитися. Але «Чума» - перш за все книга про тих, хто чинить опір, а не про тих, хто здався.   Зберегти в собі свій внутрішній стрижень за будь-яких обставин - ось засіб боротьби з Чумою. Лікар Ріє щодня поспішає до хворих, він усвідомлює, що кожен день може стати для нього останнім, він навіть усвідомлює, що всі його спроби врятувати хоч когось будуть марні. Для чого тоді все це? Але Ріє каже: «Для мене такі слов...

  Михайло Булгаков - письменник з незвичайною долею: основна частина його літературної спадщини стала відома читачам тільки через чверть століття після його смерті. Всі свої головні думки, всю душу і весь талант Булгаков віддав роману «Майстер і Маргарита». Твір принесло автору світову славу, стало його одкровенням читачеві. У своєму романі Михайло Опанасович піднімає проблеми: честі, боргу, совісті. Письменник змушує читача по-новому осмислити життя і оцінити значення моральних сторін людини, а також задуматися, що важливіше в житті - влада, могутність, гроші або власна духовна свобода, яка веде до добра і справедливості, спокійної совісті. Одна із заповідей «Майстра і Маргарити» говорить: «Боягузтво - найстрашніший порок»; недарма в давнину мудреці вважали, що муки пекла - це муки совісті. Дрімала все життя в людині, після його смерті вона прокидається і починає нагадувати йому всі непорядні вчинки, які він зробив за життя, стає його найлютішим ворогом, що автор показав на прикл...