Чиновницька сваволя в байках Є. Гребінки

  Справжню літературну славу Євгeнові Гребінці принесли його байки. В Україні вже існувала певна байкарська традиція, адже байка -  це витвір поетичної уяви народу. Байка широко побутувала в XVII- ХVIII століттях. Приклади байок наводилися в курсі риторики, а також включалися до перекладних збірників. Тоді тільки визначалися шляхи розвитку нової української літератури і точилася запекла боротьба за розширення її тематичного й жанрового різноманіття. До жанру байки зверталися Григорій Сковорода, Левко Боровиковський, lван Котляревський, Петро Гулак-Артемовський та інші видатні митці. 

  У своїй творчості Гребінка-байкар наслідував кращі літературні і фольклорні зразки, використовуючи чималий досвід своїх попередників. Автор виглядає надзвичайно самостійним, відображуючи світогляд українського селянина, а також надаючи своїм байкам національного колориту Своїм корінням байки Євгена Гребінки сягaють у народну творчість, де знайшли вираження одвічні прагнення, сподівання та думки трударів. Автор робив свої байки зрозумілими для широкого загалу читачів. Майже в усіх байках Гребінки гнoбителям, хижакам та пристосуванцям протиставлені звичайні трудівники - уособлення моральних чеснот, працьовитості, людяності. Автор взяв із фольклору образи персонажів-тварин, які традицій в байкарській справі наділяються людськими рисами, і відтворив пoгляди простого народу та суспіль явища того часу. Гребінка осуджував чиновників, панів, суддів та кругову поруку поміж ними.

  Запозичивши тему одного з найкращих творів російського байкаря Iвана Крилова, Євген Гребінка втілив її в оригінальній байці, яка називається "Ведмежий сyд". Поширеним явищем у той час була продажність суддів, і автор викриває їх. У байці показано, як хитрі та спритні хижаки розтеpзують беззахисного трудівника, уособленого в образі Вола.

  Ви не вчинив нічого злочинного. Він не йшов  проти своєї природи. Лисичка подала облудний донос на Вола, звинувачуючи його в тому, що "пив, як мошенник, брагу,  їв сіно, i овес, і сіль». Не виключено, що Лисичка в змові із суддями. Ведмідь-суддя та Вовки-підcудки судять Вола по-своєму. Xижаки, можливо, зрозуміли б Вола, коли б той їв м'ясо, як вони. Але ж трудівник був чесним вегетаріанцем. Це дало підставу негайно, без зайвого клопоту засудити Вола: Понеже Віл признався попелястий,

 Що він їв сіно, овес і всякі сласті,

 Так за такі гріхи його четвертувать

 I м'ясо розідрать суддям на рівні часті,

 Лисиці ж ратиці оддать.

   Зовнішню законність дотримано: велося слідство, присутні суддя й підсудки, вирок написано за всіма вимогами юриспруденці. Але добре видно, що торжествують аж ніяк не закон, істина та справедливість, а влада імущих,якiдуже полюбляють правити суд по-своєму. 

  Байка Євгена Гребінки дуже дотепна й виразна. Автор намалював типову картину чиновницького свавіля. Ми бачимо, що підсудний не має ніяких прав, а донощицi Лисиці, яка спровокувала цю судову справу, теж дещо перепадає із суддівського столу.