Склад творів

  Аналізуючи різних літературних героїв,завжди можна дати їм якусь оцінку з точки зору їх загальних життєвих досягнень. Головного героя роману Стендаля "Червоне і чорне" теж можна добре проаналізувати. І щоб зрозуміти чи є шлях Жульєна шляхом злету, чи падіння, нам потрібно зрозуміти усе його життя до найменшої дрібниці.   Для початку опишемо самого Жульєна. Він був талановитим і розумним від самого народження, і хоч його не любили рідні, він знайшов цю любов і турботу у зовсім чужому домі. Жульєн з дитинства прагнув домогтися успіху і через це з нього часто всі знущались. Хлопець любив читати книги і тому його взяли вчителем до сім'ї мера міста. Саме там він знайшов те, чого йому не вистачало усе життя. Жульєн вперше закохався. Жульєн часто завойовував симпатію інших і через це люди довіряли йому. Хоч він і був бідняком, але його брали на роботу найбагатші люди.   Через те, що він був таким розумним у нього часто закохувались жінки. Це принесло йому багато приємних мо...

  Бути людиною, на мою думку, означає поводити себе гідно і культурно.  Адже робили б ми що хотіли, то перетворилися б на тварин. Як кажуть: " Життя прожити - не поле перейти" , "Бувають злети і падіння, радості і розчарування, втрати і досягнення". "Життя потрібно прожити так, щоб не було боляче за безцільно прожиті роки", - так писав наш земляк Микола Островський. Людина живе один раз. Тому життя треба прожити гідно. Ось як писав Василь Симоненко: Ти знаєш, що ти людина? Ти знаєш про це чи ні? Усмішка твоя - єдина. Мука твоя - єдина. Очі твої - одні.   Так, життя людини не легке і сповнене болю, страждання. Але це є божий дар! І не треба його втрачати, адже, на мою думку, він даний для того чи гідні ми чогось кращого ніж життя на землі, чи гіршого. Хоча і людям була дана "інструкція життя", яке зветься "Біблія", люди часто нехтують її правилами. А люди, які не поважають цю книгу, або порушують її заповіді - не мають права...

  Під час свого першого ув'язнення у львівській тюрмі І.Я. Франко написав вірш «Товаришам із торми", в  якому відбилися його мрії про щасливе майбутнє  Батьківщини. Це один із кращих прикладів громадсько-політичної лірики поета.    B цьомy вірші I.Франко засуджуe світ пригнічення, в якому живуть люди, закликає їх прагнути до нового щасливого життя:  Через хвилі нещасть і неволі...  Попливем до країни святої, Де братерство, і згода, й любов...   «Наша ціль -  людське щастя і воля», - звертається поет до однодумців. Але вибороти нове життя буде непросто. Щоб досягти його, треба обминути «бурі, пересуди, обмови», «хвилі мутні та бурхливі», треба твердо нам в бою стояти:  Не лякаться, що впав перший ряд,  Хоч по трупах наперед ступати,  Ні на крок не вертатися взад.   І.Франко впевнений, що перемога близько, адже це війна "чоловіцтва  зі звірством», «се поборює воля неволю». "Ожиємо, брати, ожиєм!" -...

Народу вірою і правдою служити Навчила мати ще малим дитям, О, як нелегко їй було нас вчити! У кожного із нас - мета її життя. О.Бурак   Весь світ - це люди. Пізнати його - це пізнати людину, бо y світі немаe нічого кращого, складнішого, за неї.    Я прожила тільки 17 років, але вже переконалася, що без любові до людей не звідаєш справжнього щастя, що вдоволення, насолоди від існування на цьому свті.    Усі люди: чужі, свої, рідні, близькі -  оточують тебе скрізь і всюди, з ними постійно спілкуєшся, конфліктуєш i погоджуєшся, плачеш i cмiєшся, говориш і мовчиш. Укупi завжди краще. Так було і так буде. Це істина життя, бо що я одна? Осколок великого народу, славної нації...    Сьогодні, як ніколи,  відчуваю гордість за свій народ, що знову зіп'явся на ноги, хоч важко, дуже важко втриматися. І я cпівчуваю, підтримую, звеличую його разом iз О. Підсухою:  Народе мій! Твоя потреба  Мені щемить, мов сіль у рани...

    Щастя… Коли промовляєш це слово, то кожний з нас думає про щось своє. Для когось це просто поспілкуватись. Для інших нема нічого кращого, ніж виїхати на природу. Є й такі, для яких щастя — з’їсти щось смачне, подивитись «телик».   Я довго думав, а що є щастя для мене? Тепер я знаю! Це бути поруч із людьми, яких любиш, знати, що вони здорові, що в них все гаразд. Щастя для мене — погуляти з братиком, допомогти йому порадою, зробити щось для своєї сім’ї, допомогти матусі. Мене охоплює приємне відчуття щастя і тоді, коли я дивлюсь на красивий захід сонця, килим із золотих листочків.   Комусь видається дивним питання «що таке щастя?» Цей стан справді важко пояснити, його можна тільки відчути. Мені стає сумно, коли я думаю, що десь маленькі діти не знають дитинства, не розуміють, що таке щастя. Можливо колись буде так, що люди всього світу прокинуться і скажуть: «Ми щасливі!» Тоді не буде злодіїв, вбивств, війн. По вулицях будуть ходити щасливі люди з усмішк...

  Щороку смертність людей збільшується. Щороку виникають нові хвороби з якими ми не здатні боротись. Люди все більше і більше хворіють на невідомі нам віруси. Напевно, кожен задумувався над тим, як позбутись хвороб і вірусів. Але ще ніхто не знайшов правильного рішення, як це зробити.  Ми щодня дивимось телевізор і бачимо про екологічні проблеми нашої планети. І хто ж у них винен? Звичайно ж ми самі. Багато із нас йдучи із магазину викидають сміття прямо на вулиці. Але не так багато задумується, а що ж буде із обгорткою від цукерки або пляшкою з під  води через декілька років. Я думаю, нам варто задуматись над цим питанням. Адже коли ми викидаємо пляшку на землю, а не в смітник, ми забруднюємо свій дім.    Викинута пляшка довгий час буде лежати на землі поки хтось не підбере її і не викине у смітник. Але це у кращому випадку. Можливо, цю пляшку вітром задує у якусь річку чи озеро. Довгий час вона мандруватиме по водоймах поки не приб'ється якогось острівця у ...

  Ні! Я жива! Я буду вічно жити! Я в серці маю те, що не вмирає. Л.Українка.    У моє життя Леся Українка увійшла своєю ніжною, лагідною і пристрасною "Колисковою". Так і стоїть в уяві мати, що, захоплена красою місячної ночі, одночасно думає над тим, яке чорне, гірке життя людини. 1 що в цьому житті не треба коритися, "долі хилитися", що життя — це постійна боротьба. А в старших класах ми ознайомлювалися з творчістю Л.Українки детальніше, і переді мною постала фізично квола, але така сильна духовно і мужня жінка, яка кинула виклик темній ночі самодержавного ладу. І зазвучало її горде слово: Так! Я буду крізь сльози сміятись, Серед лиха співати пісні... Я забувала про хворобливий стан поетеси, коли читала її бойові, сповнені віри в краще майбутнє поезії-заклики. Українською Жанною д'Арк залишилася вона у моїй пам'яті, а її твори вчать мене бути чесною і безкомпромісною, вміти переборювати життєві незгоди, домагатися своєї мети. Багата, різноманітна тематик...

  З давніх-давен український народ шанував свята. Але з особливою надією і любов’ю чекали люди Великодні свята. Саме з них починається справжня весна, буйноквіт природи. Саме на це свято всі бабусі і мами печуть паски і роблять крашанки.    Печуть паски у Чистий четвер. У хатах все прибране, вимите, рушники випрані, підсинені й накрохмалені, стіни побілені. Як тільки мама виставляє на стіл борошно, масло, яйця, родзинки, ваніль, до хати заходить святковий настрій. Всі розмовляють притишено, лагідно, ніхто голосно не сміється. Добра, гарна паска — гордість господині. Є прикмета: славна паска — на добрий рік. Ото вже чаклує мама над тістом! Як добре вимісить, то пильнує, щоб не «втекло» з миски чи діжі. А поки паска підходить, під випічку готують круглі бляхи, змащені олією. їх виставляють на стільці, щоб були під рукою.Коли тісто добре підійде, його викладають у форми. Кладуть не повну форму, а лише на третину, бо воно підростатиме. По-різному прикрашають паски, кож...

 На картині зображені коні і мале лоша. З любов’ю виписане художником лошатко. Пильні очі дивляться на глядача, маленькі вушка вловлюють кожен звук, маленьке копитце правої ноги почесує тендітну з білою плямою мордочку. Воно спокійне, грайливе, ніякої уваги не звертає на хвилювання дорослих. Лошатко впевнено і затишно почуває себе біля своєї матері — білої красуні. Не можна не милуватися її стрункими ногами з невеликими копитами, граціозно вигнутою шиєю, пишним хвостом. Вона пощипує соковиту травичку, ніби запрошуючи й своє лошатко приєднатися до неї. Троє інших коней, написаних темними барвами, виразно виділяються на світлому фоні. Вони з трьох боків оточують матір із дитятком. Своїм виглядом підкреслюють, що готові стати на їх захист. Стривожені погляди, неспокійні рухи, розвіяні гриви і хвости, напружені м’язи. Здається, ще мить і скакуни помчать, вирвуться за рамки картини.    Мені подобається ця картина. Вона сповнена любові до добрих і вічних супутників людини — к...

  За своє життя Шевченко створив понад тридцять малярських та графічних автопортретів, в яких передав свої думки, почуття, переживання. Одним із них є автопортрет 1840 року. На картині бачимо зосереджене обличчя молодої людини. Гарної, сповненої гідності, з граціозним поворотом голови. Світло вихоплює з півтемряви лише обличчя, все інше ховається у напівпрозорих тінях. Яскраво осяяне чоло і затінені очі. І хоча Шевченко затінює їх, все ж помічаємо, що це всепроникний погляд очей, сповнений невисловленого запитання. Різкий злам брів і цей не по літах серйозний погляд здаються дивними на округлому юнацькому обличчі. Це образ юнака, якого суворі обставини рано зробили дорослим. Портретне зображення свідчить про високу гідність молодої людини, незламну волю, високий дух творчої особистості.

  Геній Т. Г. Шевченка втілився не тільки у поезії, але і в живопису. Шевченківські картини заслуговують на увагу не менше, ніж його вірші. Мені подобається, як Шевченко намалював свою улюблену героїню — Катерину.   Катерина — звичайна українська дівчина. На ній біла сорочка, червоний фартух, спідниця. її голову прикрашає червона стрічка з квітами.   Йде дорогою вродлива українка. Ступає повільно босими ногами. Нахилила голову, опустила очі. Руками взялася за край фартуха. Здається, щоб витерти сльозу. Шевченко майстерно намалював, як Катерина переживає своє горе. Дівчина зображена одразу після зустрічі з москалем, якого вона кохала, який її зрадив. Москаль також є на картині. Він їде верхи, поганяючи свого коня, і обертається, щоб подивитись на Катерину. Він позаду, і його обличчя погано видно. Але по обличчю дівчини стає зрозуміло, що вона покинута назавжди.  Якийсь чоловік у білому одязі сидить на дорозі, грається маленьке цуценятко, росте велике дерево, на за...

Для своєї картини С. Васильківський вибрав найбільш типовий для України краєвид. Безкраї простори нив, луки, вкриті густою травою, ліси та переліски, насичені яскравими барвами. У центрі картини — воли, які пасуться на зеленому лузі біля озерця. Праворуч — високе розлоге дерево, під яким спочивають люди. Для них віл — показник достатку родини, своєрідний символ землеробства. Людина на картині відійшла на другий план, висунувши на перший своїх вірних помічників. Адже ця лагідна, красива і сильна тварина супроводжувала селянина від колиски до домовини. Пейзаж «Козача левада» — це щиросердне освідчення художника своїй батьківщині у синівській любові.

  Kартина С. В. Герасимова «Мати партизана» за своїм ідейним звучанням близька до твору О. Довженка і на ній зображено героїчний подвиг жінки в роки війни. На передньому плані картини зображено жінку – матір партизана – і німецького карателя. Це проста жінка у звичайному селянському одязі: рясній спідниці темного кольору в червоні цяточки, просторій світлій кофті. На голові – хустина. Ноги босі – фашисти виштовхали її з хати, і взутись не встигла. За її спиною – односельці, яких зігнали карателі, щоб залякати і примусити зізнатися, чий партизан. Ліворуч від матері – її син – партизан. По розірваній сорочці, змученому обличчю можна здогадатись, що його люто катували, але він ні в чому не зізнався. І молодий партизан, і його мати, і селяни, що стоять щільно стіною за матір’ю, тримаються мужньо, гордо, з гідністю. Обличчя карателя налилося кров’ю від люті і безсилля. Стара жінка, яку він думав залякати, поставити на коліна, зневажає не тільки його, а й саму смерть. У картині немає св...

  "Козак Мамай" — картина невідомого художника. На передньому плані ми бачимо портрет козака. Мабуть, він відпочиває після довгої дороги. Надворі вечір, тільки світла смужка над обрієм свідчить про те, що сонце сіло нещодавно. І степ вкриває синє вечірнє небо.    Втомився козак, зліз з коня, прив'язав його до списа, сів на землю, підібгавши ноги, взяв у руки бандуру і заспівав сумну пісню. Очі у козака сумні, карі, брови темні, довгі вуса і традиційний козацький оселедець. Художник намалював козака у центрі картини.  Вороний кінь козацький, також утомлений, вкритий багатим вишиваним сідлом, зображений на задньому плані у правому боці картини.    На задньому ж плані, зліва, на дереві висять козацька довга шабля та інші речі Мамая.  Звідки і куди їде Мамай? Мабуть, з війни, де здобув і багате сідло, і розкішний жупан, підбитий хутром. Надів козак цей жупан на свою стару драну сорочку і їде додому. Може, він не знає, що його вдома чекає, тому і очі у...

  З першого погляду картина І. Їжакевича «Кріпаків міняють на собак» вражає правдивість відтворення художником важкої долі селян-кріпаків. Жахливе явище відобразив мистець: безправних, принижених людей кріпосники міняють на собак. На передньому плані – поміщики. Господар у халаті й домашніх туфлях зручно вмостився на м’якому стільці біля круглого столу, застеленого білою скатертиною. В руках у нього чубук. Він спокійно веде розмову про обмін людей на собак. Поміщик-гість сидить, спершись ліктем на стіл. По одягу видно, що він з дороги. Вказуючи руками на кріпаків, гість щось жваво говорить господарю, розпитує про тих, кого хоче обміняти на своїх собак. Торгується завзято, бо кожного з породистих псів оцінює дорожче, ніж кріпака. Трохи далі – група селян-кріпаків. Стоять вони тісним півколом, ніби шукають захисту і підтримки один в одного. Вони покірно чекають вироку. Кого забере приїжджий пан, відірве від сім’ї, вивезе в чуже село? У постатях людей відчувається німа покірність крі...

  Цю картину можна було б назвати "Зустріч", можна було б — "Дочекалися", а можна — "Щастя". Справді, мить, показана художником, — це незабутні хвилини невимовної людської радості. На порозі квартири, де в розчинені двері виглядає жінка (мати? родичка? сусідка?), — троє: він, вона і хлопчик. Чоловік і татусь повернувся з війни! Він у військовому одязі, ми бачимо тільки спину. Вона обнімає його, припавши до грудей, — тільки маківку голови видно та жіночі ноги. І синок припав до татка, наче приклеївся до рідної постаті, до батькової ноги. Його личко добре видно: в ньому так багато почуттів! Хлопчик не посміхається, він серйозний і ніби зосереджений у цю мить свого справжнього щастя, адже як чекали вони з матусею цього дня!  І ще можна було б назвати картину "Щаслива мить"!  Що значить прислів'я "Дівчата шиють та співають, а мати поре та плаче"?  Це прислів'я — улюблене в моєї бабусі.    Вона часто вживає його, завжди доречно ...

  Ця проста та нехитра квіточка росте усюди: у садочках та палісадниках, у парках та на городі. Навіть інколи зненацька з’явиться посеред шумної міської вулиці, нагадавши перехожим про красу природи. А справжній дім та родина ромашки – у великому різнотрав’ї українського поля.   Маленька ромашка не впадає в око великими розмірами, не має пишних «вогняних» пелюсток. Її не одразу помітиш серед пишних лілей, троянд, жоржин та орхідей. Але проста, скромна краса ромашки все одно незрівнянна. Недарма в літературі ця квітка є символом доброти, юності та скромності.   Кругла серединка квіточки радує око яскраво-жовтим кольором. А прямі пелюстки, які оточують її по колу, біленькі та ніжні-ніжні. Ромашка, неначе маленьке сонечко, вбране у білі шати, усміхається до всіх навкруги.   А яка ромашка пахуча! Вийдеш влітку в український степ та обов’язково знайдеш місце, густо заросле ромашками. Тут метушаться мурахи, співають цвіркуни. Зануришся в букет та отримаєш неймовірн...

  Вона стоїть і дивиться на мене. її погляд м'який, теплий, ніби підсвічений якимось яскравим світлом. Від неї йде доброта і ще... ще якась безпомічність.       Мама... матіночка... матуся... Безліч дорогих серцю слів можна сказати про маму. Вона єдина, хто пробачить усе, хто пригорне до себе та захистить у будь-якій ситуації. Ось зараз я стою, дивлюсь на неї і привітно посміхаюсь. На душі така приємна ніжність.          Матусині губи поступово розпливаються в таку знайому усмішку. От зараз матуся посміхнеться, і в кутиках вуст заграють сонячні зайчики. Я знаю кожну зморшку на її обличчі, кожну рисочку. Роздивляюсь уважніше маму: вона ще молода, в неї русяве довге волосся (в дитинстві я страшенно його скубла, але мама тільки сміялась), невеличкий носик з ледь помітною горбинкою (у мене теж), маленькі, рожеві, завжди усміхнені вуста і найкрасивіші очі в світі. Вони змінюють колір залежно від матусиного настрою. Іноді, кол...

Зараз школу можна назвати моєю другою домівкою. Вона займає значне місце у моєму житті. Саме школа здебільшого визначає мій розклад дня, те, чим я займаюся. Саме у школі я зустрічаю друзів-однокласників, зі шкільних уроків узнаю багато нового та цікавого. Моя школа не нова, їй вже більше двадцяти п’яти років. Це триповерхова світло-сіра будівля у формі прямокутника. Молодші класи розміщені на першому та другому поверсі, а старшокласники вчаться на другому та третьому. Класні кімнати в моїй школі просторі та світлі, з великими вікнами та зручними партами. Стіни їх прикрашені квітами, вишитими рушниками, таблицями, портретами видатних учених. До головного входу веде парадний ґанок з багатьма сходинками. З цього ґанку кожного року восени та навесні нас вітають з Першим та Останнім дзвоником директор, завучі, вчителі та різні гості. З такої нагоди  ґанок прикрашають квітами та повітряними кульками. На першому поверсі знаходиться великий просторий хол, де висить розклад занять, ст...

Ранок....Море спокійне  і лагідне.Сонце вже піднялося ,встало й простелило на воду свої золоті доріжки. Рибалки ретельно споряджають човен : робота у них важка і небезпечна,завжди з ризиком. Це тут , у бухті , захищеній горами,море мирно собі хлюпотить собі хвильками.А вийди на простір - зареве, закричить ,забурунить грізними валами,тільки тримайся,рибалко .Так зобразити морський пейзаж міг тільки великий романтик і великий талант. Прихильникам і справжнім знавцям живопису в усьому світі добре відоме ім"я Івана Айвазовського,знаменитого художника - мариніста (авторський твір)

  Честь і чесність – це співзвучні слова, але при цьому вони означають різне. Проте кожен з нас напевно розуміє, що обидва цих слова мають позитивний зміст. Добре бути чесним, а виявляти честь – правильно. І нехай сучасний світ дещо відрізняється від минулих днів і вважається більш жорстким і прагматичним, високі людські якості, по-моєму, ще в моді. А тому – і честь, і чесність потрібні і важливі. Втім, в даному випадку просто думати недостатньо. Потрібно аргументувати свої думки, чим я і займуся далі за текстом.   Чесність – це вміння говорити правду і утримуватися від брехні. Ми повинні розуміти, що правда – це дещо абстрактне поняття. Іноді, щоб збрехати, зовсім необов’язково сказати щось вголос. Наприклад, якщо ви знаєте щось важливе, але не повідомите людей, для яких це теж важливо, вас можуть звинуватити у брехні. Саме тому чесність невидимою ниткою пов’язана з ще одною благородною якістю – зі сміливістю. Боягуз просто не наважиться бути чесним. А ось смілива людина за...

  Що ж може зробити людину радісною? Та що завгодно! Голодному – шматок хліба. Спраглому – ковток води. Безпритульному – дах для ночівлі. Хворому – здоров’я. Бідному – багатство. Багатому – розкіш.Все в світі відносно, тому й почуття радості не завжди буває довгим. Що таке радість? Це стан душі в певний момент якої-небудь події.   Радість для мене це почуття коли у мене все виходить. До радощів відносяться і нові покупки і (від простої футболки до машини, квартири) і чим дорожчк річ я здобуваю, тим більша у мене радість так як я цього домігся ще й сам. Але не всі радощі зводяться до грошей, також до радощів і відноситься моя кохана, яка радує мене кожен день і якщо вона щаслива, то щасливий і я (так, як докладаю свої зусилля до її щастя, бо хочу, щоб у неї все було добре). Ну і звичайно радість - це діти, але ця радість теж залежить від мене ,бо якщо я своїх дітей не правильно виховаю,то вони виростуть невдячними і безтолковими,як для мене,так і для суспільства.   Отже...

Життя людей переповнене різними турботами і переживаннями. Починається це ще зі шкільної лави, коли людина починає вчитися, пізнавати нове і конкурувати, прагнучи бути краще, ніж інші, і засмучуючись, якщо щось не виходить. Турботи являють собою невід’ємну частину життя. Втім, іноді людям хочеться забути про все, позбутися усіх турбот і займатися лише тим, що їм подобається, приємне тощо. Чи дійсно це реально? Які істотні наслідки цього? Звичайно, кожен має потребу у відпочинку. І іноді людина просто зобов’язана позбутися всіх турбот, забути про всю щоденну рутину, щоб в повній мірі відпочити, набратися сил, щоб заново приступити до роботи і звичайного життя. Для такого відпочинку дітям надаються канікули, а дорослим людям – відпустки. Звичайно, ні те, ні інше не триває так довго, як людині, бути може, хотілося б, але, тим не менш, такого часового проміжку цілком вистачає для відпочинку. А ось більш тривалий відпочинок і безтурботний час може позначитися лише негативно і ніяк інакше....

  Вважається , що хороших людей більше , ніж поганих . Я думаю , це правда. Адже , якщо подумати , нас оточують здебільшого дуже хороші , привітні , приємні люди. Коли ми їх бачимо , спілкуємося з ними , нам стає радісніше , світліше на душі , так хочеться обійняти таку добру людину , посміхнутися їй , сказати , як приємно з нею перебувати. Мені здається , найважливіше для людини – це її душевний стан , її настрій, який залежить від дуже багато чого , від того , що відбувається в її житті , від людей , які її оточують …   Така якість як доброта , грає важливу роль в житті кожного з нас. Вона рятує нас , і ми з її допомогою рятуємо інших . Вона змінює людей , їх ставлення до навколишнього … Заохочення доброти в людях – безцінний елемент не просто життя , а й ділового життя. Багато ділових , знаменитих , шанованих людей домоглися успіху не тільки завдяки своїм талантам і везінню . Більшість з цих особистостей мають добрий, справедливий характер. Є й ті , хто прославилися сво...

Твір-роздум на тему:"Щастя: яке воно і в чому його суть?"   У кожної людини своє уявлення про щастя, і всі, мабуть, це розуміють. Для когось справжнє щастя — займатися улюбленою справою та ще отримувати за це гроші, а інший тішиться, коли його банківський рахунок поповниться на кілька мільйонів. Ще хтось радий, коли зробить комусь боляче...   Кожен з нас по-своєму розуміє також слово "нещастя". Є речі, які нікого не можуть зробити щасливим, наприклад: хвороба, яка не виліковується, голод, брак грошей. Декого робить нещасним невзаємне кохання чи відсутність друзів. Але як багато людей, у яких є і розділене кохання, і друзі, і багато грошей, та вони не відчувають себе щасливими. Можливо, справа у тому, що людина чогось чекає від життя, але не знає чого? А ще у тому, що її з дитинства привчили чекати на те "щось"?   Одна всесвітня організація хотіла визначити рівень задоволеності життям. І що ж з цього вийшло? Найщасливіші люди планети живуть в Нігерії, ...

  Ми живемо на Україні. Багато міст і сіл є в нашій країні. В них є будинки і будиночки, в котрих живуть люди. Вони живуть родинами або самотньо, працюють і відпочивають, сваряться і кохають один одного. Все це — український народ. І якщо ми хочемо бути справжніми громадянами своєї Батьківщини, ми повинні розуміти і поважати один одного, допомагати у скруті, радіти у щасливі хвилини і намагатися жити однією родиною задля щастя і злагоди в усій нашій великій країні. Бо вона — наша щедра мати, а ми її діти.   Усі ми живемо в різних її куточках. Кожен знає красу і втіху рідного міста чи села. І ми щедро ділимося цими знаннями. Відомими є легенди Карпатських гір, Ластівчиного Гнізда, острова Хортиці та поля Полтавської битви.   Бо ми — народ, який може бути стрімким і непосидливим, цілеспрямованим і рішучим, але він завжди гостинний і щирий.   Тому нам треба завжди пам’ятати, що наша країна — це рідний дім, де на нас з любов’ю і надією чекають рідні. Це те місце, до ...

  Милосердя — це любов до всього живого. Мені запам'ятався лист В. Стуса до сина: "Бач, сину, я дуже хочу, аби ти виріс чесним, мудрим чоловіком... Пригадую одного старого дідуся. Сам голодний, він, піймавши хворе голуб'ятко, годував його зі своїх уст хлібом, напував водою. Те голуб'я стрибало за ним, як за батьком. І що? Видужало голуб'я, підросло, набралося сили". І далі він говорить про те, що в його пам'яті залишилось те голуб'ятко і той дідусь нужденним. Чи вчив батько сина милосердя? Так. Дідусеве милосердя ляже в серце сина Стуса крихітним зернятком і обов'язково проросте, зійде.   Милосердя — любов до всього живого, допомога всьому живому. Природа теж жива. Будьмо милосердні до неї, допоможемо їй. Свій гнів Іван Ізотович (О. Гончар "Собор") спрямував проти сина і таких, як він, губителів Дніпра, Скарбного... Це вони "пів-України пустили на дно, думали, море збудують, а збудували болото! Гнилом цвіте, на всю Україну смердить...

Ми часто називаємо друзями тих, хто насправді є приятелями. Тобто тих наших «друзяк» з якими ми просто сидимо за партою, до яких ходимо грати в ляльки або в комп’ютерні ігри. Чи може нам хочеться піти на сусідню вулицю покататися на гойдалці, а мама не пускає самого. Доводиться шукати тих, хто піде разом з нами. Так з’являються в нас приятелі, яких ми гордо називаємо «друзями». А справжня дружба – це щось ширше та глибше, я так вважаю. Друг – не той хлопець або дівчинка, який відразу залишить тебе, якщо ти перестанеш грати з ним у м’яча, або ходити з ним на річку, або дозволяти сідати за свій комп’ютер. Друг – це людина, якій цікавий ти сам, твоя душа, твої думки, твої захоплення. Який тебе прийме таким, який ти є, навіть якщо ти перестанеш слухати хіп-хоп та перейдеш на панк-рок. Який буде тебе зупиняти, якщо ти щось робиш погане, а не просто пліткувати за спиною. Раніше мені інколи ставало дуже неприємно – дружиш-дружиш із кимось, мало не душу йому виповідаєш, а потім – раз! І йог...

  Любов…Кохання… Що це?   Казка?   Вигадка?  Мрія? Чи все ж таки реальність? Ніхто не знає відповіді на ці запитання, хоча всі думають, що знають. А якщо замислитися, то ми дійсно знаємо, що це! Для когось, можливо, і казка, і вигадка, а мені здається, що - мрія, яка іноді переходить в реальність. Світ  існує  завдяки  любові.   Саме  любов спонукає чинити добрі справи, надихає поетів,  змінює саму людину,  робить її піднесеною,  гарнішою, сильнішою,  добрішою.        Любов – почуття  світле,  святе почуття. Від материнського тепла  проростає любов до землі, до людей. Саме так, від подарованого нам  материнського  тепла, від материнської любові, ніжності ми або виростаємо  з вмінням любити,  або ми позбавлені цього почуття.        Хтось із мудреців зауважив: «Любові кориться будь-який вік». Певною мірою це так, хоч ніхто не розтлумачує малюкові ...

  Моя перша вчителька. Учительська праця здається звичною й  буденною: дiти приходять на урок за розкладом, з'являється  вчитель, щось пояснює, навчає, далi наступний урок з iншим  учителем. Здається, буденна рiч, але не завжди. Бувають такi уроки  й такi вчителi, про яких згадуєш i довго пам'ятаєш. То що ж  вiдбувається на уроцi, коли тобi пригадуються i слова, сказанi  вчителем, i вираз його очей, жести? Здається, що вiн  промовляє якiсь особливi слова саме тiльки для тебе особисто, хоча  поруч сидять твоï однокласники. На мою думку, що це той самий  момент, коли вчитель вкладає душу у свою роботу, а своє  серце вiддає дiтям. Моя перша вчителька Тетяна Вiкторiвна. Вона б ула й залишається для мене якоюсь незвичайною людиною. Менi  хотiлося щоранку швидше потрапити до школи, бо вчителька буде знову  розповiдати щось цiкаве й захоплююче. Вона була i вимогливою, i люблячою  водночас. Пам'ятаю, як вона могла насварити:...

  Відповідальність – це така річ, яка не існує сама по собі, а завжди розглядається у певному контексті. Деякі погляди на відповідальність у нашому суспільстві настільки масштабні, що визначити правильну чи не правильну поведінку людини досить складно. Чим більше відповідальність, тим менше людина спроможна щось змінити і вплинути на те, за що вона відповідає. Іноді саме для того, щоб зменшити свою відповідальність, люди навмисно збільшують масштаб справи таким чином, що потім майже неможливо знайти тих, хто відповідає за ті чи інші події.   Людину можна назвати справжнім і повноцінним членом нашого суспільства лише тоді, коли вона здатна відповідати за те, що вона робить. Людина завжди повинна відповідати за свою поведінку, за свої вчинки, міцно тримати в руках свою долю, бути готовою до будь яких випробувань, постійно прагнути до перемог у особистому житті. Якщо у людини немає відповідальності, у народі кажуть, що, по суті, це лише передмова, а не повноцінний член сучасног...

А вербички шумлять низькі Заколишуть мене в снах Тут тече потічок близько, Видко воду аж до дна.   Сковорода начебто кличе читачів поєднатися з природою, відкриваючи всі її чари та красу. Далеко не всі люди тих часів могли так поетично, благородно і чуттєво описати батьківщину, як робив це відомий філософ. Я вважаю, що саме щирість є найпомітнішою у поезіях автора і кидається в очі читачеві.   Окрім цього, Сковорода приділяє багато уваги оспівуванню чистоти душі та серця, совісті та мудрості людини, її віри в Бога. Адже саме ці чесноти, на мою думку, і є найбільшим захистом і багатством для неї: Непорочність – ось тобі броня, а невинність – крем’яна стіна.   Якщо особа є віруючою та справедливою, все в неї йде спокійно та добре, бо Всевишній допомагає їй, і те, чого хоче та людина завжди виходить саме через її віру у краще. На відміну від чесної особистості, у злодія, нероби чи хитре ця стається навпаки, бо він намагається добитися своєї цілі поганим шляхом. В де...

  Вислів «пізнати себе» відомий багатьом, але коротко пояснити його значення важко. В усі часи люди замислювались над тим, як пізнати та знайти себе. Щоб знайти правду дехто робив добрі справи та допомагав іншим, хтось багато вчився та подорожував, хтось шукав відповідь у собі. Істина десь по середині,  оскільки, кажуть, щоб пізнати світ, нам треба пізнати спочатку себе.   Я вважаю, щоб пізнати себе, треба пізнати світ, що не обов’язково означає навколосвітню подорож. Це бачити вчинки інших, зрозуміти свої пріоритети, вчитись на свої та чужих помилках, вміти виправлятись, багато читати. Людина, яка розуміє себе, може легко вдосконалюватися та розуміти інших людей, навколишній світ.   Пізнання себе починається в ранньому віці, коли дитина має певні схильності до того чи іншого заняття. Наприклад, дитина любить малювати, співати, конструювати, чи «лікувати». В цей момент батькам важливо прислухатися до дитини, її здібностей, бо від цього залежить чи зможе дитина п...

  Час летить швидко,немов секундна стрілка на годиннику, ось уже і 1947 рік . Недавно закінчилася Друга світова війна, але спогади про неї ще надто живі спогади про «коричневу чуму» - фашизм. Але чому тоді не було просто написати роман про війну, про її жертви? Навіщо така алегорія? Але роман Камю навіть глибший, ніж роман про «коричневу чуму». Чума - це не тільки жорстокість. Чума - це бездуховність, це безглуздість, це сліпий фанатизм. І найстрашніше те, що вона заразна. Будь-яка людина, що стосується її, відчуває її дихання, просто наближається до неї, ризикує заразитися. Але «Чума» - перш за все книга про тих, хто чинить опір, а не про тих, хто здався.   Зберегти в собі свій внутрішній стрижень за будь-яких обставин - ось засіб боротьби з Чумою. Лікар Ріє щодня поспішає до хворих, він усвідомлює, що кожен день може стати для нього останнім, він навіть усвідомлює, що всі його спроби врятувати хоч когось будуть марні. Для чого тоді все це? Але Ріє каже: «Для мене такі слов...