Склад творів

  Михайло Булгаков - письменник з незвичайною долею: основна частина його літературної спадщини стала відома читачам тільки через чверть століття після його смерті. Всі свої головні думки, всю душу і весь талант Булгаков віддав роману «Майстер і Маргарита». Твір принесло автору світову славу, стало його одкровенням читачеві. У своєму романі Михайло Опанасович піднімає проблеми: честі, боргу, совісті. Письменник змушує читача по-новому осмислити життя і оцінити значення моральних сторін людини, а також задуматися, що важливіше в житті - влада, могутність, гроші або власна духовна свобода, яка веде до добра і справедливості, спокійної совісті. Одна із заповідей «Майстра і Маргарити» говорить: «Боягузтво - найстрашніший порок»; недарма в давнину мудреці вважали, що муки пекла - це муки совісті. Дрімала все життя в людині, після його смерті вона прокидається і починає нагадувати йому всі непорядні вчинки, які він зробив за життя, стає його найлютішим ворогом, що автор показав на прикл...

  Про те, що людина сама постійно творить своє життя, на­род склав прислів'я «Допоки зростаєш — дорогу життя про­кладаєш» . Його справедливість я почав усвідомлювати лише останнім часом, коли став замислюватись над тим, якою лю­диною виходжу в доросле життя, які риси маю в собі вихо­вати, щоб жити гідно. І переконуюсь: поміж них мають бути насамперед чесність і порядність.   Для того, аби виявляти високі моральні якості, не обов'язково очікувати якісь надзвичайні ситуації. Буденне життя теж повсякчас виховує нас, і це виховання починаєть­ся з народження. Мої батьки, наприклад, змалечку привчали мене бути чесним не тільки з рідними, а й з будь-ким. Мама для мене — це взірець правдивості, відвертості. Якщо вдома й спалахує сварка, то швидко згасає, адже матуся не лише вміє прощати, а й сама зізнається у своїх помилках, ніколи даремно не звинувачує в якихось «гріхах».   Батько своєю поведінкою спонукає мене до розвитку н собі багатьох чеснот. Однак найбільше він уразив ме...

  Якби вам поставили запитання: «Цінуєте ви своїх батьків?» і попросили б поставити оцінку самому собі, що б ви відповіли, як би ви оцінили свою повагу до тих, хто вас породив. Дайте відповідь самому собі, тільки відверто.   На жаль, слід зауважити, що в наш час батьки отримують дуже мало поваги від рідних дітей. Замість подяки та послуху можна побачити зовсім протилежне. А адже п’ята заповідь каже: «Шануй батька і матір». А тепер подивіться, що ми отримуємо натомість: «І будеш довголітнім на землі». П’ята заповідь – це заповідь з обітницею, і блаженний той, хто її виконує. Не тільки отримаєш нагороду на небесах, але навіть тут, на землі.   Як кожне дитя чекає ласки і тепла, так кожна мати і батько чекають поваги. А адже вони заслужили цього, хоча б за те, що дали нам життя. Саме вони з самого народження дбали про нас, недосипали і працювали, щоб ми мали те, що мають інші діти, були ситі, одягнені і раділи життю . Коли у тебе болів живіт, вони були згодні взяти цю біль...

  А взагалі, що таке зрада?   Напевно, це порушення будь-яких своїх обіцянок, принципів та загальноприйнятих моральних норм. Ця проблема була була є і буде. Всі люди обов'язково зраджували або були зраджені.   Питання постає в одному, чому людина не може бути чесною з іншими? Невже так важко визнати правду. Чим більше ти зраджуєш , тим більше викликаєш недовіри,а як вже говорять:  " Недовіра просто вбиває , вона так принижує людину, так ображає. І здається, навіть любов перестає існувати".   На мою думку, зрада Батьківщини - це є один з найгірших вчинків, який може зробити людина в своєму житті. Ось наприклад, в повісті Франка "Захар Беркут" боярин Тугар Вовк є підлим і зрадливим персонажем. Як же можна ставитися позитивно до людини, яка зрадила свій народ, батьківщину? Усі його вчинки і дії демонструють осуд,зневаження. Думки боярина були засліплені жадобою влади, ненависті.  Важливими складовими зради Батьківщини є заподіяна шкода. В наш час багато укр...

  Людина не може жити без мети. Тоді її життя перетворюється на безглузде існування. Тому кожен з нас має свої цілі та прагення. Хтось марить їми, а хтось справді намагається наблизитися до них. Ідеал -- це наше уявлення про щось, як про таку річ, що до неї треба прагнути. Можливо, це якась людина або літературний герой. Або якась загальна істина, як бути добрим або багатим. Ідеал завжди недосяжний, він подштовхує нас до розвитку. Іноді щось перестає бути ідеалом для людини, бо вона багато досягла, виросла або змінилась. Проте є ідеали, які поруч з нами напротязі всього життя. Наприклад, бути щасливим хоче кожен. І він робить для цього все, що може. Проте ніхто не знає, що таке найвище щастя, воно не може тривати постійно, тому людина завжди лише на шляху до цього свого ідеалу.   Отже, ідеал — це і справді недосяжна вершина, до якої ідеш усе життя і яка з кожним кроком людини до неї стає дедалі вищою. Але якби не було тієї заповітної височини, то неможливим стало б і простув...

  Довіра - це ризикована дія .Ми відкриваємося іншій людині, довіряємо свої особисті історії, гроші, дитини, відповідальні справи. Довіра - значить, до віри - тобто ми не знаємо, як люди, інша людина відгукнеться на цю дію. Довіра - це завжди ризик!   Мій друг вже багато років мріяв відвідати Нью-Йорк. Однак побоювався йти подавати на візу (недовіра - раптом відмовлять?). Коли ми почали з'ясовувати, чим він власне ризикує, виявилося, що лише пару тисячами гривень !!! Коли він усвідомив, що не йде до своєї мрії з ризику втратити невелику суму, "кулею" побіг у консульство.   Спілкуєшся з людиною. Здається, все добре, дружиш, а потім в одну мить та ж людина тебе обговорює "з ніг до голови". Таке також буває. Або з ні того, ні з сього починає злитися на вас, так якби ви їй щось зробили. . Але, з іншого боку. Якщо не будеш довіряти людям, то не будуть довіряти тобі. При виборі друга або людини, якій ти зможеш довіряти потрібно бути дуже уважним, треба мати вже як...

  На Великдень українці печуть паски та роблять писанки та крашанки.  Крашанка - це яйце, опускають у спеціальний розчин, після чого воно змінює свій колір і стає червоним, синім або зеленим. Писанка - це яйце, на якому намальований якийсь орнамент. Моя бабуся казала, що орнаменти -  це не прості малюнки. Це таємничі знаки, зв'язані  з магічними обрядами, присвяченими святу Весни. На жаль, зараз люди вже забули зміст цих орнаментів, розівчились їх таємничі знаки.   За легендою, найперше яйце мало всередині зародок усього світу. Коли на яйце наносять орнамент, воно стає не простим, а свяченим. Писанки вважались помічниками й захисниками, тому їх не можна було писати в той час, коли з кимось посварився, чи був у гніві. Писанка - символ добра і сонця.  Звичай робити писанку був перейнятий іншими народами. Зараз багато американців, німців, канадців не уявляють великодня без писанки.