Твір-роздум:"Допоки зростаєш — дорогу життя прокладаєш"
Про те, що людина сама постійно творить своє життя, народ склав прислів'я «Допоки зростаєш — дорогу життя прокладаєш» . Його справедливість я почав усвідомлювати лише останнім часом, коли став замислюватись над тим, якою людиною виходжу в доросле життя, які риси маю в собі виховати, щоб жити гідно. І переконуюсь: поміж них мають бути насамперед чесність і порядність.
Для того, аби виявляти високі моральні якості, не обов'язково очікувати якісь надзвичайні ситуації. Буденне життя теж повсякчас виховує нас, і це виховання починається з народження. Мої батьки, наприклад, змалечку привчали мене бути чесним не тільки з рідними, а й з будь-ким. Мама для мене — це взірець правдивості, відвертості. Якщо вдома й спалахує сварка, то швидко згасає, адже матуся не лише вміє прощати, а й сама зізнається у своїх помилках, ніколи даремно не звинувачує в якихось «гріхах».
Батько своєю поведінкою спонукає мене до розвитку н собі багатьох чеснот. Однак найбільше він уразив мене постійною готовністю прийти на допомогу. І не має значення кому: рідній людині, колезі, незнайомцеві. Батьків колега А друг (офіцер Збройних сил України) видав таємницю: у їхній військовій частині мого батька прозивають Кирилом Туром. Зізнаюся: саме це й спонукало мене перечитати роман Пантелеймона Куліша «Чорна Рада». Захоплений образом мудрого й відважного запорожця, на якого, справді, своїм лицарством схожий глава нашої сім'ї (було, що й батько ризикував життям заради порятунку друзів), я й сам почав змінюватися. Фізично міцний, витривалий, уже не хизуюся цими якостями, а прагну застосовувати їх задля допомоги слабшим однокласникам. Та й під час ремонту, вдома і в школі, найтяжча робота лягає на мої плечі.
Однак трапляється, що я ображаюся на когось, іноді відступаю перед хамством. Але улюблений персонаж (звісно, Кирило Тур), а найчастіше мої рідні допомагають вийти зі скрутної ситуації. Та й сам шукаю шляхів до покращення взаємин, до самовдосконалення, адже життя не відкладають на потім.
Для того, аби виявляти високі моральні якості, не обов'язково очікувати якісь надзвичайні ситуації. Буденне життя теж повсякчас виховує нас, і це виховання починається з народження. Мої батьки, наприклад, змалечку привчали мене бути чесним не тільки з рідними, а й з будь-ким. Мама для мене — це взірець правдивості, відвертості. Якщо вдома й спалахує сварка, то швидко згасає, адже матуся не лише вміє прощати, а й сама зізнається у своїх помилках, ніколи даремно не звинувачує в якихось «гріхах».
Батько своєю поведінкою спонукає мене до розвитку н собі багатьох чеснот. Однак найбільше він уразив мене постійною готовністю прийти на допомогу. І не має значення кому: рідній людині, колезі, незнайомцеві. Батьків колега А друг (офіцер Збройних сил України) видав таємницю: у їхній військовій частині мого батька прозивають Кирилом Туром. Зізнаюся: саме це й спонукало мене перечитати роман Пантелеймона Куліша «Чорна Рада». Захоплений образом мудрого й відважного запорожця, на якого, справді, своїм лицарством схожий глава нашої сім'ї (було, що й батько ризикував життям заради порятунку друзів), я й сам почав змінюватися. Фізично міцний, витривалий, уже не хизуюся цими якостями, а прагну застосовувати їх задля допомоги слабшим однокласникам. Та й під час ремонту, вдома і в школі, найтяжча робота лягає на мої плечі.
Однак трапляється, що я ображаюся на когось, іноді відступаю перед хамством. Але улюблений персонаж (звісно, Кирило Тур), а найчастіше мої рідні допомагають вийти зі скрутної ситуації. Та й сам шукаю шляхів до покращення взаємин, до самовдосконалення, адже життя не відкладають на потім.
Коментарі
Дописати коментар