Склад творів

  Видатний український письменник Панас Мирний у романі  "Хіба ревуть воли, як ясла повні?", змальовуючи історію села Піски, витворив майже столітню історію усього українського селянства.   Роман "Хіба ревуть воли, як ясла повні?" був написаний у 1875 році. Роман створювався на основі реально особи. Одного разу Панас Мирний подорожував із Полтави до Гадяча і спостерігав за життям бідних і багатих селян. Він зустрів просто бідного селянина Василя Гнидку. Він був бідним, але щасливим бо займався шиттям чобіт. Але у його житті стався  переломний момент і він став на слизьку дорогу. Саме Василь Гнидка став прототипом Чяпки Варениченка.   Головний герой роману - Чіпка Варениченко, сирота із бідно сім'ї. Дитинство його минуло у злиднях і холоді. Чіпка жив з матір'ю, яка тяжкою працею заробляла на життя, і бабою Оришкою, яку Чіпка любив більше за маму. Ще в ранньому дитинстві познайомився з бідою і людською несправедливістю. Але не все було так погано. Громада ...

  Сиві сутінки закутують теплою ковдрою землю. Вже натруджeне сонце сховалося за обрій, і такий літній вечір рoзлився у нaпоєному ароматами серпневих щедрот повітрі. Скоро пан-господар місяць виведе на пасовисько отари зірок, і тихо полине над землею у вічний шепіт закоханих. Кожна кiтинка мого тіла з захватом п'є казку згасаючого дня - останнього дня літа. Ось і відгомоніло назавжди моє дитинство, щедре на мамину ласку, безкінечні колумбові відкриття світу бeзтурботність канікул. Уже зорі, вічні свідки людських діянь і мрій, невмовимi вeсталки гетьмана Часу кличуть мене в майбутнє. Попереду найтяжчий і найвідповідальніший рік за все моє недовге, швидкоплинe життя.   Треба працювати, щоб прокласти своїми знання ми шлях до університету. Чомусь б'ється об шибку душі сполохана думка, що лише це буде гарантом щастя. Напнута тятива віри, що знання приведуть до успіху.  А молодість? Час?   Хай виграє він сивим конем на курних шляхах долі, хай осипається ...

  Бувають злети злети і падіння, радості і розчарування, втрати і досягнення. " Життя потрібно прожити так, щоб не було боляче за безцінно прожиті роки", - так писав наш земляк Микола Островський. Людина живе один раз. Тому життя потрібно прожити гідно. Ось як писав Василь Симоненко:   Ти знаєш, що ти людина? Ти знаєш про це чи ні? Усмішка твоя-єдина Мука твоя-єдина Очі твої-одні   Людина - це індивідуальність! Всі ми,які б не були, є різними. Можливо в нас є спільні погляди на життя, ми цікавимося одним і тим же, маємо подібне хоббі, або однакове. Але всі ми є оригінальні.    Характер людини - це сама людина, така, яка вона є. Більшість людей не знають свій характер, адже ми поводимо себе так, як самі цього хочемо, а дати гідну оцінку своїм діям не знатний кожен. Бо це наші дії. Ми їх робимо і їх будемо захищати.   Характер людини змінюється за життя безліч разів. Але людина цього не контролює. Більшість разів, коли ти хочеш змінити його, ...

  "Причинна" -  це перший твір, написаний найвідомішим i найталановитішим українським поетом Т. Шевченком. Балада написана в романтичному дусі, що виразилося у змалюванні незвичайних обставин, в яких відбувалася дія, і y незвичайностi самої .     Темної, вітряної ночі з ріки виходять "нехрещені" погрітися під місячним промінням, потанцювати, пожартувати. За народними повір'ями, незаконні малі дітки, яких, тільки-но народжених і нехрещених, матері втопили в Дніпрі, перетворювалися на русалок. Вони були небезпечними для звичайних людей, бо, бажаючи помститися, могли залоскотати до смерті будь-якого випадкового перехожого. Тому селяни боялися підходити до ріки вночі.   Образи русалок та опис їхніх гулянь є фантастичними. Шевченко, вирісши в селі, добре знав усі українські повір'я і використав їх, щоб фантастичну,  незвичайну ситуацію.    Саме такої глухої ночі хтось блукав над Дніпром. Це була дівчина, яку покинув козак, поїхавши на війн...

  П'єса «Наталка Полтавка» написана Котляревським дуже реалістично, її герої -  звичайні селяни, хлопці та дівчата, бідні, прості. Але почуття їх і характери багаті й глибокі. Автор тепло, з любов'ю та глибоким знанням народних характерів малює образи Наталки, Петра, Миколи.    Головна героїня п'єси - бідна селянська дівчина Наталка, дочка вдови Горпини Терпилихи. Поетична, світла, благородна постать цієї дівчини змальована з великим співчуттям до гіркої жіночої долі, яка повністю залежить від чоловіка.    Наталка - працьовита, вірна, розумна. З повагою ставиться вона до матері, до старших, та не поступається ні своїм коханням, ні своєю гідністю. Вона не може не виконати волі матері, яка бажає доньці щастя, звичайно, у своєму розумінні. Та зрадити своє кохання Наталка теж не може.   Мати - стара Горпина Терпилиха - мріє про те,  щоб доньку не спіткала така лихa доля, як її. Але вона  не бачить інших шляхів до щастя, ніж шлюб з багатим...