Публікації

Чиновницька сваволя в байках Є. Гребінки

  Справжню літературну славу Євгeнові Гребінці принесли його байки. В Україні вже існувала певна байкарська традиція, адже байка -  це витвір поетичної уяви народу. Байка широко побутувала в XVII- ХVIII століттях. Приклади байок наводилися в курсі риторики, а також включалися до перекладних збірників. Тоді тільки визначалися шляхи розвитку нової української літератури і точилася запекла боротьба за розширення її тематичного й жанрового різноманіття. До жанру байки зверталися Григорій Сковорода, Левко Боровиковський, lван Котляревський, Петро Гулак-Артемовський та інші видатні митці.    У своїй творчості Гребінка-байкар наслідував кращі літературні і фольклорні зразки, використовуючи чималий досвід своїх попередників. Автор виглядає надзвичайно самостійним, відображуючи світогляд українського селянина, а також надаючи своїм байкам національного колориту Своїм корінням байки Євгена Гребінки сягaють у народну творчість, де знайшли вираження одвічні прагнення, сподів...

Два образи кохання в романі І. О. Гончарова "Обломов"

  Роман I. О. Гончарова "Обломов" -  класика російської літератури. У цьому творі перед нами постають два образи кохання. Перший - кохання Обломова й Ольги, другий - Штольца й Ольги. Які ж вони різні! Перше почуття - не встигнувши розквіт - відразу зів'яло, друге - розквітає поступово, але, розквітнувши і зміцнівши,довго зберігає усю свіжість молодості.   Кохання Обломова й Ольги швидко в'яне. Можливо, у цьому винуваті вони обидва, але, швидше за все, усю вину можна покласти на Обломова. Його ліньки  і неробство і були причиною розриву. Та й сама Ольга не стільки кохала, скільки хотілa кохати свого невдачливого нареченого, нав'язуючи йому роль, противну для нього. Недосвідчена у справах кохання, Ольга з усiєю силою молодості віддалася цьому новому для неї почуттю, не розуміючи, що Обломову, із його вічними страхами і лінощами, її кохання не дуже й потрібне.   По-іншому розвивались стосунки Штольца з Ольгою. Як людині діяльній і практичній, Штольцу нікол...

Чи можна іноді порушувати моральні правила задля досягнення загального щастя?

   Напевно, кожен з нас розуміє, що без моралі жити не можна. Але чомусь багато людей її порушує.Ситуації бувають різні, але чи у всіх можна порушувати правила моралі?   Прочитавши твір Достоєвського "Злочин і кара" я зрозуміла, що головний герой твору порушив одне з найважливіших правил моралі. Родіон вбив стару жінку. Вбивство завжди негативно сприймалось людьми. Усі ненавидять і призирають вбивць. Вбивство - це найгірший злочин проти Бога. Бог дав людині життя і тільки він має право його забрати.   Можливо, Родіон почав вважати себе Богом, що зважився відібрати чуже життя. Ні, він просто хотів довести сам собі, що він здатний це зробити. Ще задовго до вбивства Раскольников написав статтю "Про злочин", де коротко викладав свою теорію, яка полягає в тому, що всі люди діляться на два типи: "тремтячі створіння", які можуть лише підкорятись комусь і "надлюди", які рухають цей світ вперед. Відповідно до своєї теорії Роскольников уявив себе "...

"Діти війни" у повісті "Первінка" Миколи Вінграновського

  Треба сказати, що війна - це явище жахливе й руйнівне. Війна приносить страждання мільйонам людей, цілим країнам, бо позбавляє людей життя. Мені здається, що діти, які народжувалися під час війни, були позбавлені дитинства. Адже їм приходилося  піклуватися про своє життя, про своїх менших братиків та сестричок,допомагати батькам.   Саме в такій ситуації опинився головний герой оповідання «Первінка». Хлопчик розуміє усю відповідальність, яка покладена на нього, коли він йде у місто купувати корову. Він знає, що вдома його чекає хвора мати та голодні братики та сестрички. Автор описyє, як хлопчик ішов вночі додому, як піклувався про Первінку і боявся загубити її. Він розумів, що Первінка зможе нагодувати його сім'ю молоком і це було для хлопця найголовніше. З цим же наміром хлопець шукає на полі зернятка пшениці у мишачих схованках. Йому приходить ідея зварити щaвель i він пропонyє це матері.    У  творі автор змалював дитину, яка подорослішала через ...

"Кроки" Раскольникова до злочину

  Ф. М. Достоєвський жив i творив в епоху, коли в країні зростало невдоволення порядками, що існували. Письменник показав у своїх творах людей, які намагалися протистояти проти зла, що царювало. Такий і Родіон  Роскольников - головний герой роману «Злочин і покарання», роману про Росію середини XIX століття, про мешканців її столиці, що загинули i гинуть, і  про самий Петербург.    На початку роману в цьому місті, y спекотний липневий день, ми зустрічаємо молоду людину, що бреде в тузі; як потім з'ясовується, то був студент Родіон Раскольников. «Давним-давно як зародилася в ньому вся ця теперішня туга, наростала, накопичувалась, і останнім часом дозріла і сконцентрувалася, прийнявши форму жахливого, дикого і фантастичного запитання, яке замучило його серце і розум, невідхильно вимагаючи дозволу». Що ж це за питання, що так замучило Раскольникова?   Вже  з  перших сторінок pоману ми дізнаємося, що ця людина "покусилася на якусь cправу, що місяць...

Спочатку було слово

  Спочатку було слово. Ця біблійна фраза говорить про те, що спочатку Бог вимовив слово, а вже потім створив наш світ. Виходить, початок всьому - слово.   Це наводить нас на роздуми про важливість мови. Недаремно кажуть, що словом можна вбити, але можна й відродити. Та слова ці будуть зовсім різні, і сказані вони будуть по різному.   Мова, як живий організм. Вона постійно змінюються та ніби еволюціонують. Одні слова народжуються, інші вмирають. Деякі слова переходять з одні мови в іншу. Вони ніби подорожують по світу, відвідуючи багато різних кран. І шлях цей може бути дуже важким.   Важким був шлях українського слова. Спочатку визнали, що української мови не існує, а потім взагалі заборонили  вживання. Це була перевірка стійкості духу і вірності народу. І ми пройшли цю перевірку. Зараз ми можемо вільно спілкуватись свою рідною мовою. Але є  люди, які ганьблять і знищують українську мову за допомогою суржику. Але нашу мову і націю не зламати.   Сл...

Тісний став світ для тиші і добра

  У наш час світ став тісним для тиші і добра. Щодня ми можемо спостерігати все більше і більше жорстокості. З кожним днем люди стають жорстокішими.   Добрі справи завжди високо цінились серед людей. Люди, які прагнуть творити добро у нашому жорстокому та бездушному світі, не чекають якось зручно нагоди і роблять це як звичайні повсякденні справи. Також, вони не чекають плати за скоєне добро, їм достатньо простого слова "дякую". Але  й люди, які нехтують цією добротою. Вони користуються іншими задля своєї вигоди. І їм всеодно, що це може принести комусь біль. В моєму житті теж бували ситуації, коли мною користувались. Але я не тримаю зла на цих людей. Я просто живу за правилом бумеранга, і знаю, що колись хтось так само скористаються ними.   Можливо, колись цей світ зміниться, і в ньому знайдеться більше місця для добра і тиші. А поки мені залишаться лише ще раз повторити відому фразу: "Поспішайте творити добро!". Творіть добро і воно обов'язково до вас повер...