Склад творів

  Треба сказати, що війна - це явище жахливе й руйнівне. Війна приносить страждання мільйонам людей, цілим країнам, бо позбавляє людей життя. Мені здається, що діти, які народжувалися під час війни, були позбавлені дитинства. Адже їм приходилося  піклуватися про своє життя, про своїх менших братиків та сестричок,допомагати батькам.   Саме в такій ситуації опинився головний герой оповідання «Первінка». Хлопчик розуміє усю відповідальність, яка покладена на нього, коли він йде у місто купувати корову. Він знає, що вдома його чекає хвора мати та голодні братики та сестрички. Автор описyє, як хлопчик ішов вночі додому, як піклувався про Первінку і боявся загубити її. Він розумів, що Первінка зможе нагодувати його сім'ю молоком і це було для хлопця найголовніше. З цим же наміром хлопець шукає на полі зернятка пшениці у мишачих схованках. Йому приходить ідея зварити щaвель i він пропонyє це матері.    У  творі автор змалював дитину, яка подорослішала через ...

  Ф. М. Достоєвський жив i творив в епоху, коли в країні зростало невдоволення порядками, що існували. Письменник показав у своїх творах людей, які намагалися протистояти проти зла, що царювало. Такий і Родіон  Роскольников - головний герой роману «Злочин і покарання», роману про Росію середини XIX століття, про мешканців її столиці, що загинули i гинуть, і  про самий Петербург.    На початку роману в цьому місті, y спекотний липневий день, ми зустрічаємо молоду людину, що бреде в тузі; як потім з'ясовується, то був студент Родіон Раскольников. «Давним-давно як зародилася в ньому вся ця теперішня туга, наростала, накопичувалась, і останнім часом дозріла і сконцентрувалася, прийнявши форму жахливого, дикого і фантастичного запитання, яке замучило його серце і розум, невідхильно вимагаючи дозволу». Що ж це за питання, що так замучило Раскольникова?   Вже  з  перших сторінок pоману ми дізнаємося, що ця людина "покусилася на якусь cправу, що місяць...

  Спочатку було слово. Ця біблійна фраза говорить про те, що спочатку Бог вимовив слово, а вже потім створив наш світ. Виходить, початок всьому - слово.   Це наводить нас на роздуми про важливість мови. Недаремно кажуть, що словом можна вбити, але можна й відродити. Та слова ці будуть зовсім різні, і сказані вони будуть по різному.   Мова, як живий організм. Вона постійно змінюються та ніби еволюціонують. Одні слова народжуються, інші вмирають. Деякі слова переходять з одні мови в іншу. Вони ніби подорожують по світу, відвідуючи багато різних кран. І шлях цей може бути дуже важким.   Важким був шлях українського слова. Спочатку визнали, що української мови не існує, а потім взагалі заборонили  вживання. Це була перевірка стійкості духу і вірності народу. І ми пройшли цю перевірку. Зараз ми можемо вільно спілкуватись свою рідною мовою. Але є  люди, які ганьблять і знищують українську мову за допомогою суржику. Але нашу мову і націю не зламати.   Сл...

  У наш час світ став тісним для тиші і добра. Щодня ми можемо спостерігати все більше і більше жорстокості. З кожним днем люди стають жорстокішими.   Добрі справи завжди високо цінились серед людей. Люди, які прагнуть творити добро у нашому жорстокому та бездушному світі, не чекають якось зручно нагоди і роблять це як звичайні повсякденні справи. Також, вони не чекають плати за скоєне добро, їм достатньо простого слова "дякую". Але  й люди, які нехтують цією добротою. Вони користуються іншими задля своєї вигоди. І їм всеодно, що це може принести комусь біль. В моєму житті теж бували ситуації, коли мною користувались. Але я не тримаю зла на цих людей. Я просто живу за правилом бумеранга, і знаю, що колись хтось так само скористаються ними.   Можливо, колись цей світ зміниться, і в ньому знайдеться більше місця для добра і тиші. А поки мені залишаться лише ще раз повторити відому фразу: "Поспішайте творити добро!". Творіть добро і воно обов'язково до вас повер...

  Сім'я - це, напевно, найдорожче у житті кожної людини. Без сім'ї ми ніщо у цьому світі. Але сім'ї, як і люди бувають різні. Є благополучні сім'ї, в домі у яких завжди пану мир і злагода. Але є й такі, які часто сваряться, не поважають один одного.   У повісті "Кайдашева сім'я" І. Нечуй-Левицький дуже гарно описав нам сім'ю в якій панують сварки. Молоді сім'ї, живучи разом з батьками, постійно сваряться і не можуть знайти спільну мову. Стара Кайдашиха вважає Мотрю суперницею і хоче бути диною господинею в своєму домі. Мотря, зі своїм норовливим характером, не поступається свекрусі. Саме це суперництво було початком всіх сварок і суперечок у сім'ї. Але на цьому хні біди не скінчились. Поділивши будинок сім'ї захотіли поділити й город. Вони ніяк не змогли досягти спільно думки і через це стали ворогами. Брат згоден був вбити рідного брата через якусь там землю. Ніхто не хотів поступатись і саме ця впертість погубила їхню сім'ю.   У на...

  Сучасність...Щодня ми чуємо це слово по телевізору, у розмові з друзями, в школі, на роботі. Де б ми не були це слово переслідуватиме нас по всьому світу. Нам не ніде не заховатись від сучасності.   У кожного свій погляд на сучасність. Для когось бути сучасним означає слідкувати за всіма модними тенденціями. Для інших сучасність заключатєся у стеженні за всіма новинами світу. Але ж сучасність не обмежується модою та новинами. Для мене бути сучасною означає стежити за науковим і технологічним прогресом світу., адже якщо людство перестане розвиватись у цих галузях то наш розвиток припиниться. І якщо таке станеться то нас не врятують гламурні леді і знавці всіх спортивних і політичних новин. Нам потрібно розвивати науку щоб відкривати для себе нові можливості. Є люди яким всеодно на науку. Вони знають, що їхнє життя зробить кращим хтось інший. Але всі ми розуміємо, що відкриваючи щось нове ми спрощуємо життя не тільки собі, а й усьому світу. Можливо цим ми когось навіть рятує...

  Україно! Якою сумною й трагічною була твоя доля!  Єдина світі країна, народ якої тривалий час був позбавлений власної історії, не мав своєї держави. Хто тільки не топтaв Україну! Віддавали її на поталу і Литві, і Польщі, і Австрії, і Московщині. Віками терзали співучу душу України, виймали з неї серце, забороняли писати і розмовляти рідною мовою. Кидали до в'язниць наймудріших синів і дочок. Серед них був i наш Великий Кобзар -Тарас Шевченко. За Україну, за її волю десять років карався він на засланні, але не каявся.    У поезіях Т. Г. Шевченка наша мова запалала гнівним вогнем, заicкрилась безліччю барв. Важко визначити, коли Шевченко був потрібніший рідному народові: чи в ті жaхливі часи, коли він був поневолений,чи сьогодні, коли Україна духовно відроджується.    Шевченко закликає нас вчитися чужому, але не цуратися свого. Люди не обирають батьківщину, як діти не обирають матір. Ми повинні бути справжніми патріотами, служити батьківщині, дбати пр...