Склад творів

  Сім'я - це, напевно, найдорожче у житті кожної людини. Без сім'ї ми ніщо у цьому світі. Але сім'ї, як і люди бувають різні. Є благополучні сім'ї, в домі у яких завжди пану мир і злагода. Але є й такі, які часто сваряться, не поважають один одного.   У повісті "Кайдашева сім'я" І. Нечуй-Левицький дуже гарно описав нам сім'ю в якій панують сварки. Молоді сім'ї, живучи разом з батьками, постійно сваряться і не можуть знайти спільну мову. Стара Кайдашиха вважає Мотрю суперницею і хоче бути диною господинею в своєму домі. Мотря, зі своїм норовливим характером, не поступається свекрусі. Саме це суперництво було початком всіх сварок і суперечок у сім'ї. Але на цьому хні біди не скінчились. Поділивши будинок сім'ї захотіли поділити й город. Вони ніяк не змогли досягти спільно думки і через це стали ворогами. Брат згоден був вбити рідного брата через якусь там землю. Ніхто не хотів поступатись і саме ця впертість погубила їхню сім'ю.   У на...

  Сучасність...Щодня ми чуємо це слово по телевізору, у розмові з друзями, в школі, на роботі. Де б ми не були це слово переслідуватиме нас по всьому світу. Нам не ніде не заховатись від сучасності.   У кожного свій погляд на сучасність. Для когось бути сучасним означає слідкувати за всіма модними тенденціями. Для інших сучасність заключатєся у стеженні за всіма новинами світу. Але ж сучасність не обмежується модою та новинами. Для мене бути сучасною означає стежити за науковим і технологічним прогресом світу., адже якщо людство перестане розвиватись у цих галузях то наш розвиток припиниться. І якщо таке станеться то нас не врятують гламурні леді і знавці всіх спортивних і політичних новин. Нам потрібно розвивати науку щоб відкривати для себе нові можливості. Є люди яким всеодно на науку. Вони знають, що їхнє життя зробить кращим хтось інший. Але всі ми розуміємо, що відкриваючи щось нове ми спрощуємо життя не тільки собі, а й усьому світу. Можливо цим ми когось навіть рятує...

  Україно! Якою сумною й трагічною була твоя доля!  Єдина світі країна, народ якої тривалий час був позбавлений власної історії, не мав своєї держави. Хто тільки не топтaв Україну! Віддавали її на поталу і Литві, і Польщі, і Австрії, і Московщині. Віками терзали співучу душу України, виймали з неї серце, забороняли писати і розмовляти рідною мовою. Кидали до в'язниць наймудріших синів і дочок. Серед них був i наш Великий Кобзар -Тарас Шевченко. За Україну, за її волю десять років карався він на засланні, але не каявся.    У поезіях Т. Г. Шевченка наша мова запалала гнівним вогнем, заicкрилась безліччю барв. Важко визначити, коли Шевченко був потрібніший рідному народові: чи в ті жaхливі часи, коли він був поневолений,чи сьогодні, коли Україна духовно відроджується.    Шевченко закликає нас вчитися чужому, але не цуратися свого. Люди не обирають батьківщину, як діти не обирають матір. Ми повинні бути справжніми патріотами, служити батьківщині, дбати пр...

  Видатний український письменник Панас Мирний у романі  "Хіба ревуть воли, як ясла повні?", змальовуючи історію села Піски, витворив майже столітню історію усього українського селянства.   Роман "Хіба ревуть воли, як ясла повні?" був написаний у 1875 році. Роман створювався на основі реально особи. Одного разу Панас Мирний подорожував із Полтави до Гадяча і спостерігав за життям бідних і багатих селян. Він зустрів просто бідного селянина Василя Гнидку. Він був бідним, але щасливим бо займався шиттям чобіт. Але у його житті стався  переломний момент і він став на слизьку дорогу. Саме Василь Гнидка став прототипом Чяпки Варениченка.   Головний герой роману - Чіпка Варениченко, сирота із бідно сім'ї. Дитинство його минуло у злиднях і холоді. Чіпка жив з матір'ю, яка тяжкою працею заробляла на життя, і бабою Оришкою, яку Чіпка любив більше за маму. Ще в ранньому дитинстві познайомився з бідою і людською несправедливістю. Але не все було так погано. Громада ...

  Сиві сутінки закутують теплою ковдрою землю. Вже натруджeне сонце сховалося за обрій, і такий літній вечір рoзлився у нaпоєному ароматами серпневих щедрот повітрі. Скоро пан-господар місяць виведе на пасовисько отари зірок, і тихо полине над землею у вічний шепіт закоханих. Кожна кiтинка мого тіла з захватом п'є казку згасаючого дня - останнього дня літа. Ось і відгомоніло назавжди моє дитинство, щедре на мамину ласку, безкінечні колумбові відкриття світу бeзтурботність канікул. Уже зорі, вічні свідки людських діянь і мрій, невмовимi вeсталки гетьмана Часу кличуть мене в майбутнє. Попереду найтяжчий і найвідповідальніший рік за все моє недовге, швидкоплинe життя.   Треба працювати, щоб прокласти своїми знання ми шлях до університету. Чомусь б'ється об шибку душі сполохана думка, що лише це буде гарантом щастя. Напнута тятива віри, що знання приведуть до успіху.  А молодість? Час?   Хай виграє він сивим конем на курних шляхах долі, хай осипається ...

  Бувають злети злети і падіння, радості і розчарування, втрати і досягнення. " Життя потрібно прожити так, щоб не було боляче за безцінно прожиті роки", - так писав наш земляк Микола Островський. Людина живе один раз. Тому життя потрібно прожити гідно. Ось як писав Василь Симоненко:   Ти знаєш, що ти людина? Ти знаєш про це чи ні? Усмішка твоя-єдина Мука твоя-єдина Очі твої-одні   Людина - це індивідуальність! Всі ми,які б не були, є різними. Можливо в нас є спільні погляди на життя, ми цікавимося одним і тим же, маємо подібне хоббі, або однакове. Але всі ми є оригінальні.    Характер людини - це сама людина, така, яка вона є. Більшість людей не знають свій характер, адже ми поводимо себе так, як самі цього хочемо, а дати гідну оцінку своїм діям не знатний кожен. Бо це наші дії. Ми їх робимо і їх будемо захищати.   Характер людини змінюється за життя безліч разів. Але людина цього не контролює. Більшість разів, коли ти хочеш змінити його, ...

  "Причинна" -  це перший твір, написаний найвідомішим i найталановитішим українським поетом Т. Шевченком. Балада написана в романтичному дусі, що виразилося у змалюванні незвичайних обставин, в яких відбувалася дія, і y незвичайностi самої .     Темної, вітряної ночі з ріки виходять "нехрещені" погрітися під місячним промінням, потанцювати, пожартувати. За народними повір'ями, незаконні малі дітки, яких, тільки-но народжених і нехрещених, матері втопили в Дніпрі, перетворювалися на русалок. Вони були небезпечними для звичайних людей, бо, бажаючи помститися, могли залоскотати до смерті будь-якого випадкового перехожого. Тому селяни боялися підходити до ріки вночі.   Образи русалок та опис їхніх гулянь є фантастичними. Шевченко, вирісши в селі, добре знав усі українські повір'я і використав їх, щоб фантастичну,  незвичайну ситуацію.    Саме такої глухої ночі хтось блукав над Дніпром. Це була дівчина, яку покинув козак, поїхавши на війн...