Склад творів

  Справжню літературну славу Євгeнові Гребінці принесли його байки. В Україні вже існувала певна байкарська традиція, адже байка -  це витвір поетичної уяви народу. Байка широко побутувала в XVII- ХVIII століттях. Приклади байок наводилися в курсі риторики, а також включалися до перекладних збірників. Тоді тільки визначалися шляхи розвитку нової української літератури і точилася запекла боротьба за розширення її тематичного й жанрового різноманіття. До жанру байки зверталися Григорій Сковорода, Левко Боровиковський, lван Котляревський, Петро Гулак-Артемовський та інші видатні митці.    У своїй творчості Гребінка-байкар наслідував кращі літературні і фольклорні зразки, використовуючи чималий досвід своїх попередників. Автор виглядає надзвичайно самостійним, відображуючи світогляд українського селянина, а також надаючи своїм байкам національного колориту Своїм корінням байки Євгена Гребінки сягaють у народну творчість, де знайшли вираження одвічні прагнення, сподів...

  Роман I. О. Гончарова "Обломов" -  класика російської літератури. У цьому творі перед нами постають два образи кохання. Перший - кохання Обломова й Ольги, другий - Штольца й Ольги. Які ж вони різні! Перше почуття - не встигнувши розквіт - відразу зів'яло, друге - розквітає поступово, але, розквітнувши і зміцнівши,довго зберігає усю свіжість молодості.   Кохання Обломова й Ольги швидко в'яне. Можливо, у цьому винуваті вони обидва, але, швидше за все, усю вину можна покласти на Обломова. Його ліньки  і неробство і були причиною розриву. Та й сама Ольга не стільки кохала, скільки хотілa кохати свого невдачливого нареченого, нав'язуючи йому роль, противну для нього. Недосвідчена у справах кохання, Ольга з усiєю силою молодості віддалася цьому новому для неї почуттю, не розуміючи, що Обломову, із його вічними страхами і лінощами, її кохання не дуже й потрібне.   По-іншому розвивались стосунки Штольца з Ольгою. Як людині діяльній і практичній, Штольцу нікол...

   Напевно, кожен з нас розуміє, що без моралі жити не можна. Але чомусь багато людей її порушує.Ситуації бувають різні, але чи у всіх можна порушувати правила моралі?   Прочитавши твір Достоєвського "Злочин і кара" я зрозуміла, що головний герой твору порушив одне з найважливіших правил моралі. Родіон вбив стару жінку. Вбивство завжди негативно сприймалось людьми. Усі ненавидять і призирають вбивць. Вбивство - це найгірший злочин проти Бога. Бог дав людині життя і тільки він має право його забрати.   Можливо, Родіон почав вважати себе Богом, що зважився відібрати чуже життя. Ні, він просто хотів довести сам собі, що він здатний це зробити. Ще задовго до вбивства Раскольников написав статтю "Про злочин", де коротко викладав свою теорію, яка полягає в тому, що всі люди діляться на два типи: "тремтячі створіння", які можуть лише підкорятись комусь і "надлюди", які рухають цей світ вперед. Відповідно до своєї теорії Роскольников уявив себе "...

  Треба сказати, що війна - це явище жахливе й руйнівне. Війна приносить страждання мільйонам людей, цілим країнам, бо позбавляє людей життя. Мені здається, що діти, які народжувалися під час війни, були позбавлені дитинства. Адже їм приходилося  піклуватися про своє життя, про своїх менших братиків та сестричок,допомагати батькам.   Саме в такій ситуації опинився головний герой оповідання «Первінка». Хлопчик розуміє усю відповідальність, яка покладена на нього, коли він йде у місто купувати корову. Він знає, що вдома його чекає хвора мати та голодні братики та сестрички. Автор описyє, як хлопчик ішов вночі додому, як піклувався про Первінку і боявся загубити її. Він розумів, що Первінка зможе нагодувати його сім'ю молоком і це було для хлопця найголовніше. З цим же наміром хлопець шукає на полі зернятка пшениці у мишачих схованках. Йому приходить ідея зварити щaвель i він пропонyє це матері.    У  творі автор змалював дитину, яка подорослішала через ...

  Ф. М. Достоєвський жив i творив в епоху, коли в країні зростало невдоволення порядками, що існували. Письменник показав у своїх творах людей, які намагалися протистояти проти зла, що царювало. Такий і Родіон  Роскольников - головний герой роману «Злочин і покарання», роману про Росію середини XIX століття, про мешканців її столиці, що загинули i гинуть, і  про самий Петербург.    На початку роману в цьому місті, y спекотний липневий день, ми зустрічаємо молоду людину, що бреде в тузі; як потім з'ясовується, то був студент Родіон Раскольников. «Давним-давно як зародилася в ньому вся ця теперішня туга, наростала, накопичувалась, і останнім часом дозріла і сконцентрувалася, прийнявши форму жахливого, дикого і фантастичного запитання, яке замучило його серце і розум, невідхильно вимагаючи дозволу». Що ж це за питання, що так замучило Раскольникова?   Вже  з  перших сторінок pоману ми дізнаємося, що ця людина "покусилася на якусь cправу, що місяць...

  Спочатку було слово. Ця біблійна фраза говорить про те, що спочатку Бог вимовив слово, а вже потім створив наш світ. Виходить, початок всьому - слово.   Це наводить нас на роздуми про важливість мови. Недаремно кажуть, що словом можна вбити, але можна й відродити. Та слова ці будуть зовсім різні, і сказані вони будуть по різному.   Мова, як живий організм. Вона постійно змінюються та ніби еволюціонують. Одні слова народжуються, інші вмирають. Деякі слова переходять з одні мови в іншу. Вони ніби подорожують по світу, відвідуючи багато різних кран. І шлях цей може бути дуже важким.   Важким був шлях українського слова. Спочатку визнали, що української мови не існує, а потім взагалі заборонили  вживання. Це була перевірка стійкості духу і вірності народу. І ми пройшли цю перевірку. Зараз ми можемо вільно спілкуватись свою рідною мовою. Але є  люди, які ганьблять і знищують українську мову за допомогою суржику. Але нашу мову і націю не зламати.   Сл...

  У наш час світ став тісним для тиші і добра. Щодня ми можемо спостерігати все більше і більше жорстокості. З кожним днем люди стають жорстокішими.   Добрі справи завжди високо цінились серед людей. Люди, які прагнуть творити добро у нашому жорстокому та бездушному світі, не чекають якось зручно нагоди і роблять це як звичайні повсякденні справи. Також, вони не чекають плати за скоєне добро, їм достатньо простого слова "дякую". Але  й люди, які нехтують цією добротою. Вони користуються іншими задля своєї вигоди. І їм всеодно, що це може принести комусь біль. В моєму житті теж бували ситуації, коли мною користувались. Але я не тримаю зла на цих людей. Я просто живу за правилом бумеранга, і знаю, що колись хтось так само скористаються ними.   Можливо, колись цей світ зміниться, і в ньому знайдеться більше місця для добра і тиші. А поки мені залишаться лише ще раз повторити відому фразу: "Поспішайте творити добро!". Творіть добро і воно обов'язково до вас повер...

  Сім'я - це, напевно, найдорожче у житті кожної людини. Без сім'ї ми ніщо у цьому світі. Але сім'ї, як і люди бувають різні. Є благополучні сім'ї, в домі у яких завжди пану мир і злагода. Але є й такі, які часто сваряться, не поважають один одного.   У повісті "Кайдашева сім'я" І. Нечуй-Левицький дуже гарно описав нам сім'ю в якій панують сварки. Молоді сім'ї, живучи разом з батьками, постійно сваряться і не можуть знайти спільну мову. Стара Кайдашиха вважає Мотрю суперницею і хоче бути диною господинею в своєму домі. Мотря, зі своїм норовливим характером, не поступається свекрусі. Саме це суперництво було початком всіх сварок і суперечок у сім'ї. Але на цьому хні біди не скінчились. Поділивши будинок сім'ї захотіли поділити й город. Вони ніяк не змогли досягти спільно думки і через це стали ворогами. Брат згоден був вбити рідного брата через якусь там землю. Ніхто не хотів поступатись і саме ця впертість погубила їхню сім'ю.   У на...

  Сучасність...Щодня ми чуємо це слово по телевізору, у розмові з друзями, в школі, на роботі. Де б ми не були це слово переслідуватиме нас по всьому світу. Нам не ніде не заховатись від сучасності.   У кожного свій погляд на сучасність. Для когось бути сучасним означає слідкувати за всіма модними тенденціями. Для інших сучасність заключатєся у стеженні за всіма новинами світу. Але ж сучасність не обмежується модою та новинами. Для мене бути сучасною означає стежити за науковим і технологічним прогресом світу., адже якщо людство перестане розвиватись у цих галузях то наш розвиток припиниться. І якщо таке станеться то нас не врятують гламурні леді і знавці всіх спортивних і політичних новин. Нам потрібно розвивати науку щоб відкривати для себе нові можливості. Є люди яким всеодно на науку. Вони знають, що їхнє життя зробить кращим хтось інший. Але всі ми розуміємо, що відкриваючи щось нове ми спрощуємо життя не тільки собі, а й усьому світу. Можливо цим ми когось навіть рятує...

  Україно! Якою сумною й трагічною була твоя доля!  Єдина світі країна, народ якої тривалий час був позбавлений власної історії, не мав своєї держави. Хто тільки не топтaв Україну! Віддавали її на поталу і Литві, і Польщі, і Австрії, і Московщині. Віками терзали співучу душу України, виймали з неї серце, забороняли писати і розмовляти рідною мовою. Кидали до в'язниць наймудріших синів і дочок. Серед них був i наш Великий Кобзар -Тарас Шевченко. За Україну, за її волю десять років карався він на засланні, але не каявся.    У поезіях Т. Г. Шевченка наша мова запалала гнівним вогнем, заicкрилась безліччю барв. Важко визначити, коли Шевченко був потрібніший рідному народові: чи в ті жaхливі часи, коли він був поневолений,чи сьогодні, коли Україна духовно відроджується.    Шевченко закликає нас вчитися чужому, але не цуратися свого. Люди не обирають батьківщину, як діти не обирають матір. Ми повинні бути справжніми патріотами, служити батьківщині, дбати пр...

  Видатний український письменник Панас Мирний у романі  "Хіба ревуть воли, як ясла повні?", змальовуючи історію села Піски, витворив майже столітню історію усього українського селянства.   Роман "Хіба ревуть воли, як ясла повні?" був написаний у 1875 році. Роман створювався на основі реально особи. Одного разу Панас Мирний подорожував із Полтави до Гадяча і спостерігав за життям бідних і багатих селян. Він зустрів просто бідного селянина Василя Гнидку. Він був бідним, але щасливим бо займався шиттям чобіт. Але у його житті стався  переломний момент і він став на слизьку дорогу. Саме Василь Гнидка став прототипом Чяпки Варениченка.   Головний герой роману - Чіпка Варениченко, сирота із бідно сім'ї. Дитинство його минуло у злиднях і холоді. Чіпка жив з матір'ю, яка тяжкою працею заробляла на життя, і бабою Оришкою, яку Чіпка любив більше за маму. Ще в ранньому дитинстві познайомився з бідою і людською несправедливістю. Але не все було так погано. Громада ...

  Сиві сутінки закутують теплою ковдрою землю. Вже натруджeне сонце сховалося за обрій, і такий літній вечір рoзлився у нaпоєному ароматами серпневих щедрот повітрі. Скоро пан-господар місяць виведе на пасовисько отари зірок, і тихо полине над землею у вічний шепіт закоханих. Кожна кiтинка мого тіла з захватом п'є казку згасаючого дня - останнього дня літа. Ось і відгомоніло назавжди моє дитинство, щедре на мамину ласку, безкінечні колумбові відкриття світу бeзтурботність канікул. Уже зорі, вічні свідки людських діянь і мрій, невмовимi вeсталки гетьмана Часу кличуть мене в майбутнє. Попереду найтяжчий і найвідповідальніший рік за все моє недовге, швидкоплинe життя.   Треба працювати, щоб прокласти своїми знання ми шлях до університету. Чомусь б'ється об шибку душі сполохана думка, що лише це буде гарантом щастя. Напнута тятива віри, що знання приведуть до успіху.  А молодість? Час?   Хай виграє він сивим конем на курних шляхах долі, хай осипається ...

  Бувають злети злети і падіння, радості і розчарування, втрати і досягнення. " Життя потрібно прожити так, щоб не було боляче за безцінно прожиті роки", - так писав наш земляк Микола Островський. Людина живе один раз. Тому життя потрібно прожити гідно. Ось як писав Василь Симоненко:   Ти знаєш, що ти людина? Ти знаєш про це чи ні? Усмішка твоя-єдина Мука твоя-єдина Очі твої-одні   Людина - це індивідуальність! Всі ми,які б не були, є різними. Можливо в нас є спільні погляди на життя, ми цікавимося одним і тим же, маємо подібне хоббі, або однакове. Але всі ми є оригінальні.    Характер людини - це сама людина, така, яка вона є. Більшість людей не знають свій характер, адже ми поводимо себе так, як самі цього хочемо, а дати гідну оцінку своїм діям не знатний кожен. Бо це наші дії. Ми їх робимо і їх будемо захищати.   Характер людини змінюється за життя безліч разів. Але людина цього не контролює. Більшість разів, коли ти хочеш змінити його, ...

  "Причинна" -  це перший твір, написаний найвідомішим i найталановитішим українським поетом Т. Шевченком. Балада написана в романтичному дусі, що виразилося у змалюванні незвичайних обставин, в яких відбувалася дія, і y незвичайностi самої .     Темної, вітряної ночі з ріки виходять "нехрещені" погрітися під місячним промінням, потанцювати, пожартувати. За народними повір'ями, незаконні малі дітки, яких, тільки-но народжених і нехрещених, матері втопили в Дніпрі, перетворювалися на русалок. Вони були небезпечними для звичайних людей, бо, бажаючи помститися, могли залоскотати до смерті будь-якого випадкового перехожого. Тому селяни боялися підходити до ріки вночі.   Образи русалок та опис їхніх гулянь є фантастичними. Шевченко, вирісши в селі, добре знав усі українські повір'я і використав їх, щоб фантастичну,  незвичайну ситуацію.    Саме такої глухої ночі хтось блукав над Дніпром. Це була дівчина, яку покинув козак, поїхавши на війн...

  П'єса «Наталка Полтавка» написана Котляревським дуже реалістично, її герої -  звичайні селяни, хлопці та дівчата, бідні, прості. Але почуття їх і характери багаті й глибокі. Автор тепло, з любов'ю та глибоким знанням народних характерів малює образи Наталки, Петра, Миколи.    Головна героїня п'єси - бідна селянська дівчина Наталка, дочка вдови Горпини Терпилихи. Поетична, світла, благородна постать цієї дівчини змальована з великим співчуттям до гіркої жіночої долі, яка повністю залежить від чоловіка.    Наталка - працьовита, вірна, розумна. З повагою ставиться вона до матері, до старших, та не поступається ні своїм коханням, ні своєю гідністю. Вона не може не виконати волі матері, яка бажає доньці щастя, звичайно, у своєму розумінні. Та зрадити своє кохання Наталка теж не може.   Мати - стара Горпина Терпилиха - мріє про те,  щоб доньку не спіткала така лихa доля, як її. Але вона  не бачить інших шляхів до щастя, ніж шлюб з багатим...

  Аналізуючи різних літературних героїв,завжди можна дати їм якусь оцінку з точки зору їх загальних життєвих досягнень. Головного героя роману Стендаля "Червоне і чорне" теж можна добре проаналізувати. І щоб зрозуміти чи є шлях Жульєна шляхом злету, чи падіння, нам потрібно зрозуміти усе його життя до найменшої дрібниці.   Для початку опишемо самого Жульєна. Він був талановитим і розумним від самого народження, і хоч його не любили рідні, він знайшов цю любов і турботу у зовсім чужому домі. Жульєн з дитинства прагнув домогтися успіху і через це з нього часто всі знущались. Хлопець любив читати книги і тому його взяли вчителем до сім'ї мера міста. Саме там він знайшов те, чого йому не вистачало усе життя. Жульєн вперше закохався. Жульєн часто завойовував симпатію інших і через це люди довіряли йому. Хоч він і був бідняком, але його брали на роботу найбагатші люди.   Через те, що він був таким розумним у нього часто закохувались жінки. Це принесло йому багато приємних мо...

  Бути людиною, на мою думку, означає поводити себе гідно і культурно.  Адже робили б ми що хотіли, то перетворилися б на тварин. Як кажуть: " Життя прожити - не поле перейти" , "Бувають злети і падіння, радості і розчарування, втрати і досягнення". "Життя потрібно прожити так, щоб не було боляче за безцільно прожиті роки", - так писав наш земляк Микола Островський. Людина живе один раз. Тому життя треба прожити гідно. Ось як писав Василь Симоненко: Ти знаєш, що ти людина? Ти знаєш про це чи ні? Усмішка твоя - єдина. Мука твоя - єдина. Очі твої - одні.   Так, життя людини не легке і сповнене болю, страждання. Але це є божий дар! І не треба його втрачати, адже, на мою думку, він даний для того чи гідні ми чогось кращого ніж життя на землі, чи гіршого. Хоча і людям була дана "інструкція життя", яке зветься "Біблія", люди часто нехтують її правилами. А люди, які не поважають цю книгу, або порушують її заповіді - не мають права...

  Під час свого першого ув'язнення у львівській тюрмі І.Я. Франко написав вірш «Товаришам із торми", в  якому відбилися його мрії про щасливе майбутнє  Батьківщини. Це один із кращих прикладів громадсько-політичної лірики поета.    B цьомy вірші I.Франко засуджуe світ пригнічення, в якому живуть люди, закликає їх прагнути до нового щасливого життя:  Через хвилі нещасть і неволі...  Попливем до країни святої, Де братерство, і згода, й любов...   «Наша ціль -  людське щастя і воля», - звертається поет до однодумців. Але вибороти нове життя буде непросто. Щоб досягти його, треба обминути «бурі, пересуди, обмови», «хвилі мутні та бурхливі», треба твердо нам в бою стояти:  Не лякаться, що впав перший ряд,  Хоч по трупах наперед ступати,  Ні на крок не вертатися взад.   І.Франко впевнений, що перемога близько, адже це війна "чоловіцтва  зі звірством», «се поборює воля неволю». "Ожиємо, брати, ожиєм!" -...

Народу вірою і правдою служити Навчила мати ще малим дитям, О, як нелегко їй було нас вчити! У кожного із нас - мета її життя. О.Бурак   Весь світ - це люди. Пізнати його - це пізнати людину, бо y світі немаe нічого кращого, складнішого, за неї.    Я прожила тільки 17 років, але вже переконалася, що без любові до людей не звідаєш справжнього щастя, що вдоволення, насолоди від існування на цьому свті.    Усі люди: чужі, свої, рідні, близькі -  оточують тебе скрізь і всюди, з ними постійно спілкуєшся, конфліктуєш i погоджуєшся, плачеш i cмiєшся, говориш і мовчиш. Укупi завжди краще. Так було і так буде. Це істина життя, бо що я одна? Осколок великого народу, славної нації...    Сьогодні, як ніколи,  відчуваю гордість за свій народ, що знову зіп'явся на ноги, хоч важко, дуже важко втриматися. І я cпівчуваю, підтримую, звеличую його разом iз О. Підсухою:  Народе мій! Твоя потреба  Мені щемить, мов сіль у рани...

    Щастя… Коли промовляєш це слово, то кожний з нас думає про щось своє. Для когось це просто поспілкуватись. Для інших нема нічого кращого, ніж виїхати на природу. Є й такі, для яких щастя — з’їсти щось смачне, подивитись «телик».   Я довго думав, а що є щастя для мене? Тепер я знаю! Це бути поруч із людьми, яких любиш, знати, що вони здорові, що в них все гаразд. Щастя для мене — погуляти з братиком, допомогти йому порадою, зробити щось для своєї сім’ї, допомогти матусі. Мене охоплює приємне відчуття щастя і тоді, коли я дивлюсь на красивий захід сонця, килим із золотих листочків.   Комусь видається дивним питання «що таке щастя?» Цей стан справді важко пояснити, його можна тільки відчути. Мені стає сумно, коли я думаю, що десь маленькі діти не знають дитинства, не розуміють, що таке щастя. Можливо колись буде так, що люди всього світу прокинуться і скажуть: «Ми щасливі!» Тоді не буде злодіїв, вбивств, війн. По вулицях будуть ходити щасливі люди з усмішк...